Агнець Божий (Ів. 1:29-34)

Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере.

Якось я спитав у дітей, чому називаємо Ісуса Агнцем Божим. Пригадую, хтось відповів, що це тому, що народився в стаєнці серед ягнят. Відповідь неправильна, а отже питання залишається відкритим.

Серед жертв, які євреї складали в Єрусалимському храмі, були й такі, що слугували викупом за гріхи. На жертовну тварину символічно переносили людські гріхи, а тоді, вже не символічно, тварину вбивали. Євреї усвідомлювали, що «без пролиття крови не має відпущення [гріхів]» (Євр. 9:22).

Дедалі більше утверджувалися також у переконанні, що «неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи» (Євр. 10:4). Викупною жертвою мусив стати Хтось Особливий. І Він прийшов – Ісус Христос, Справжній Агнець. Прийшов, щоб, принісши Себе в жертву, знищити наші гріхи.

Попередній запис

Квітучий сад (Ів. 1:19-28)

Я голос того, хто кличе: В пустині. Іван Христитель – це голос, що волає в пустині. Ідеться про Юдейську пустиню, ... Читати далі

Наступний запис

Справжність (Ів. 1:35-42)

Ходіть і побачте! На одній великій крамниці можна побачити таке рекламне гасло: «Щодня виняткова нагода». Для мене, якщо щось буває ... Читати далі