«Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав» (Мт. 13:34). А раптом не задумувалися, чому Христос промовляв до людей притчами, чому не казав їм прямо? Насправді, Спаситель звертався до людей різними способами, проте всім людям притаманна одна спільна риса: ми не любимо, коли кажуть неприємні для нас речі. Ми стараємося усілякими способами забути почуте, а по можливості обмежити, або загалом уникнути спілкування з людьми, які транслюють неприємні для нас речі.
Через це Христос часто використовував у Своїй проповіді саме притчі, щоб таким чином донести до слухачів важливі, але не менш неприємні для них речі, які можна коротко підсумувати таким чином: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави» та «заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 3:23; 6:23). Крім того, Спаситель використовував в притчах образи, запозичені з повсякденного життя, що допомагало добре запам’ятовувати притчі оточенню і ширити їх далі.
Також не треба забувати про той факт, що Христові притчі стосувалися не тільки Його сучасників, але і нас, жителів 3-го тисячоліття, як деколи ми полюбляємо себе називати, проте гріхи і вади в нас залишилися ті самі, на які страждали люди дві тисячі років тому, тоді коли були вперше проголошені притчі. Зокрема притча про злочинних винарів.
Ця притча спочатку була адресована юдейському священству й книжникам, тобто тим людям, кому Господь доручив піклуватись про ізраїльський народ, який часто порівнювався з виноградником. Проте юдейські провідники відкинули Господнє доручення і почали використовувати виноградник, тобто народ для власного збагачення. Численні Божі спроби попередити провідників устами пророків не мали успіху, навіть прихід Сина Божого не вплинув на бундючне духовенство: змовившись, вони згодом «вивели за виноградник його, та й убили» (Мт. 21:39), як передрік у притчі власну насильницьку смерть Спаситель. Ясна річ, таке злочинне поводження не залишилося без покарання: через 40 років після спроби вбити Ісуса, римляни після багатомісячної облоги взяли штурмом Єрусалим, Храм був зруйнований, а населення вбуло вбито або ж продано в рабство. От такий сумний фінал недбалого людського ставлення до Божих доручень.
А тепер настав момент задатися питанням: а яке відношення має ця притча особисто до кожного з нас? Найбезпосередніше. Адже кожному з нас Бог дав чимало можливостей і талантів, а також зобов’язань у вигляді Святих Заповідей. І краще буде послуговуватися ними і використовувати їх на благо, щоб нас не спіткала сумна доля всіх тих людей, які ігнорували покладені на них Божі доручення, вважаючи за краще жити так, як їм заманеться.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Божі доручення
Ваш коментар: