Людина, яка проґавила шанс

Христос і багатий юнак

Постать багатого юнака, який якось спитався Спасителя, що треба робити, щоб мати життя вічне, досить суперечлива. Розпочнімо з того, як цього персонажа представляють євангелісти:

  1. Розпочнімо за порядком з євангеліста Матфея: «І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?» (Мф. 19:16).
  2. Естафету за Матфеєм переймає євангеліст Марко: «Підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати?» (Мр. 10:17).
  3. І завершує знайомство євангеліст Лука: «І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?» (Лк. 18:18).

Отже, що в підсумку маємо? Не досить дружнє ставлення до юнака з боку євангелістів. Між іншим, лише один з них, Матфей, власне вказав на вік Христового співрозмовника (див. Мф. 19:20), інші два євангелісти обмежилися загальним формулюваннями. Що ж породило таке ставлення до цього юнака? Як не важко здогадатися, цьому послугувала його відмова слідувати за Спасителем. Також можна припустити, що саме відмова слідувати за Ісусом стала причиною того, що ім’я цього євангельського персонажа залишилось невідомим, за аналогією: «Той, хто перемагає, одягнеться у білий одяг; і не згладжу імені його з книги життя, і визнаю ім’я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його» (Одкр. 3:5).

Комусь подібний підхід може здатися надто суворим, але, по-перше, не нам судити Божі вчинки, по-друге, Господь таким чином шанує вибір людей: якщо вони протягом земного життя не хотіли підтримувати з Богом стосунки, то в загробному житті Господь не буде підтримувати стосунки з ними, а якщо немає стосунків з певною людиною, навіщо тоді згадувати її ім’я, а по-третє… А по-третє, чи добре ми самі пам’ятаємо імена людей, які зустрічалися нам на нашому життєвому шляху? Особливо тих, хто в чомусь виручив, допоміг нам. А загалом, чи добре пам’ятаємо все те добро, що нам принесли наші ближні? Чи взагалі помічаємо? Якщо кривду і кривдників ми часом тримаємо в пам’яті, то доброзичливців та їхні добрі справи, ми, на превеликий жаль, доволі скоро забуваємо. Як і кривду, яку приносимо оточенню. Часто в нашій пам’яті залишається лише зло, яке принесли нам люди, та добро, яке ми уділили їм. От так і розпочинається шлях «самосвятості».

Можливо, на цю духовну хворобу хворів і багатий юнак, який на Спасителеві слова: «Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою», – заявив: «Усе це я зберіг від юности моєї» (Лк. 18:20,21). Проте не будемо такими прискіпливими і суворими до юнака, пам’ятаючи про біблійне попередження: «Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости» (Як. 2:13), а краще пригадаємо в якому середовищі жив юнак.

А часи ті були часами формального виконання Мойсеєвого закону, де в голову ставилося зовнішнє дотримання релігійних приписів і правил. Про внутрішнє, про те, що відбувалося в серці людини, на чому постійно наголошував Спаситель, ніхто не згадував. Так що формально, згідно тих релігійних практик, юнак міг цілком щиро заявити: «Всього цього я дотримувався від юности моєї» (Мр. 10:20).

Але… серця не обманеш, тому юнак за слушної нагоди звернувся з доленосним питанням до Спасителя: «Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?». І варто зазначити, що він шукав такої нагоди, інакше на назвав Ісуса благим Учителем. Це свідчить про те, що юнак мав надію, що отримає відповідь. Але отримавши її, не зміг знайти в собі сили зробити правильне рішення, через що ми так і не дізналися його імені. Для нас він залишався символом людини, яка проґавила свій шанс.

Про причину, що не дала юнакові піти за Спасителем, ми поговоримо наступного разу.

Попередній запис

Ширити чутки

Іоанн Хреститель і фарисеї, Джеймс Тіссо Правда, як відомо багатьом, буває різною: цілковитою правдою, напівправдою та ... Читати далі

Наступний запис

Занедбаний потенціал

Багатий юнак із сумом відійшов, Джеймс Тіссо Що ж змусило багатого юнака не піти за Христом? ... Читати далі