Правда, як відомо багатьом, буває різною: цілковитою правдою, напівправдою та ще персональною. А Біблія зі свого боку стверджує, що «нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б» (Мк. 4:22), – і можна не сумніватися, що цей вірш подобається усіляким шукачам і викривачам різноманітних змов і таємних організацій. Особливо в наш час, коли завдяки поширенню Інтернету кількість цих змов та організацій зростає мало не в геометричній прогресії. От лише який відсоток подібних припущень і «сенсаційних відкриттів» відповідає дійсності – залишається цілковитою тайною.
Також згаданий біблійний вірш не залишить байдужими людей, які полюбляють копирсатися в «брудній білизні», тобто приватному житті інших людей, з метою знайти те, що скомпрометувало б цих людей в очах оточення. І немає великого значення, робить це людина власноруч, або ж дізнається за допомогою «всезнаючого» Інтернету або ж інших ЗМІ.
Як можна здогадатися, у поведінці щойно згаданих верств населення немає нічого доброго, і це непристойне поводження цілком може мати для самих шукачів сенсаційної «правди» доволі сумні наслідки. Адже недаремно Біблія попереджає: «Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б», – тобто вишукування ганебних фактів у житті оточуючих у свою чергу стане ганьбою для самих шукачів.
Звісно, хтось може бути не згоден з подібним трактуванням, але Біблія цілком прямо попереджає: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8). А духовного в пошуках вад оточуючих для того, щоб виглядати кращим у власних очах дійсно немає, якщо, звісно, мати на увазі сферу Світла, а не пітьми. Вишукування людських вад, їх тиражування та звинувачення людей – це робота «духів злоби піднебесних» (Еф. 6:12), а не синів світла, яким покликаний бути кожен з нас. Якщо ж людина знаходить втіху саме у викриванні ближніх, рознесенні про них усіляких ганебних фактів і пліток, то вона в цьому плані уподібнюється бісам, а з часом стає їхньою служкою: «Бо хто ким буває переможений, той тому і раб» (2Пет. 2:19).
Зовсім не так повинні чинити сини Світла. Вони повинні любити правду, але не власну, корисну для них; не факти сумнівної якості, які тиражуються ЗМІ під виглядом «неспростовної правди»; не навіть, здавалося, всім добре відомі «істини», які часто на перевірку виявляються міфами та перекрученими відомостями і фактами; і вже, тим більше, не всілякі чутки та плітки. Ні, сини Світла, діти Божі, мають нести світові не просто правду, а Божу правду – істину. Як це свого часу робив Христовий Предтеча, Іоанн Хреститель.
«Поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? Створіть же плід, достойний покаяння. І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові…» (Мф. 3:7-9), – здавалося, Іоанн Хреститель говорив про людей малоприємні, навіть гидкі речі. Тим самим сьогодні займаються численні ЗМІ, та й прості обивателі в цьому плані не сильно від них відстають. Проте на відміну від них, Іоанн Хреститель робив це з любові до людей, він хотів навернути людей до покаяння, щоб вони навернулися до Бога. Тим самим пророк виконував покладену на нього Богом місію.
Та сама місія покладена на кожного з нас, звісно, якщо ми вважаємо себе особисто християнами, послідовниками Христовими: «Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (Мф. 28:19,20). І якщо відповідально підійти до цієї місії, передусім сприйняти її як особисто доручену Спасителем, тоді в нас виявиться набагато менше бажання цікавитися та ширити чутки про ближніх, вишукувати ганебну правду про них. Куди краще ширити Добру новину про Спасителя: як для земного життя, так і для життя вічного.
КІНЕЦЬ ЕПІЗОДУ
