Що ж змусило багатого юнака не піти за Христом? Як відомо, багатство: «Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий» (Лк. 18:22,23). А точніше те, що воно дає: пошану в суспільстві, комфорт, впевненість у завтрашньому дні. Для багатьох людей з часом багатство стає ідолом, і вони живуть заради накопичення ще більшого багатства.
Проте, можна припустити, що для цього юнака багатство ще не стало ідолом, інакше він би не цікавився що слід зробити, щоб успадкувати життя вічне. Для людей, які загрузли в поклонінні багатству, питання посмертного буття взагалі не спадають на думку, або ж вони настільки переконали себе у своїй обраності, «ексклюзивності», що перебувають у впевненості, що їхні статки гарантують їм потрапляння до небесних осель. Але, знову ж таки, згаданий юнак не мав такого переконання, тому і цікавився, що необхідно йому зробити, щоб здобути життя вічне. Але страх позбутися багатства, а точніше, те, що воно дає, завадив юнакові піти за Спасителем, довіритися Йому.
Історію про багатого юнака деякі люди використовують для того, щоб скомпрометувати багатство як таке. Проте це помилкове твердження. Сам Христос зауважив: «Як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!» (Мк. 10:24). Не багатство як таке, а надія на нього, коли багатство стає для людини ідолом – от про що попереджає Спаситель. І можна припустити, що можливість потрапляння в таку ідольську залежність від багатства загрожувала юнакові, чому Спаситель порадив йому позбутися земних статків, щоб натомість отримати багатства небесні.
Хоча, можлива інша причина, чому Господь Ісус Христос, порадив юнакові кардинально змінити звичний перебіг життя. Спаситель, як зауважує євангеліст Марко, поглянув «на нього з любов’ю» (Мк. 10:21), через що можна стверджувати, що Він побачив в юнакові, як би сьогодні сказали, «потенціал». На кшталт, того потенціалу, який Спаситель свого часу побачив у майбутніх апостолах: «Потім (Ісус) зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів» (Мк. 3:13-15). Дехто може зауважити, що в кожного з нас закладений потенціал, який може стати в нагоді для поширення Царства Божого. І буде правий.
Але… як можна здогадатися, не всі люди, а точніше, переважна більшість не розкриває цей потенціал. Цілком можливо, що більшість людей навіть гадки про це не має. Як не має гадки про Царство Боже, про наближення якого свого часу звістив Господь Ісус Христос. Навіть більше, коли людина починає використовувати на благо закладені в неї Богом таланти, той самий потенціал, у ній самій відбувається пробудження Царства Божого: «Не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:20,21).
Так що багатий юнак не єдина людина, яка, так би мовити, «проґавила свій шанс». Якщо вчитатися в євангельські рядки, можна побачити безліч таких людей (див., напр., Лк. 9:57-62). Та що там людей! Цілі міста фактично відкинули проповідь Спасителя: «Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі» (Мф. 11:20,21). І список людей, міст, а можливо, країн і народів, які «проґавили свій шанс», триває і донині.
Благаймо Господа, щоб ми, наші близькі, наша країна і народ не поповнили цього списку! Молімося про це, доки є час.
