Усі, крім мене (Лк. 13:1-9)

Та коли не покаєтеся, то загинете всі так.

Добре знаємо, що світ такий, який є. У ньому багато несправедливости, людських гріхів. Часом думаємо собі, що всі ті люди могли б узяти себе в руки, виправитися й навернутися. Бачимо, що всім навколо треба навернутися, але не помічаємо, що найперше це варто зробити нам.

Ми ж зовсім не ліпші за інших. Без Божої благодаті, без Божого милосердя всіх нас чекає однакова доля – смерть на віки вічні – погибель.

Навернення починається тоді, коли ми визнаємо, що є схожими на безплідні смоковниці, які не родять плодів. Самі від себе не дамо плодів – потребуємо Бога, Його благодаті та Його терплячости.

Попередній запис

У дорозі на той світ (Лк. 12:54-59)

Попильнуй з ним залагодити по дорозі. Людина є боржником перед Богом. Біблія засвідчує, що «всі [люди] згрішили, і позбавлені Божої ... Читати далі

Наступний запис

Розчина і гетто (Лк. 13:18-21)

Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне. Якими мають бути ... Читати далі