Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе.
Небо – це «вічний відпочинок», мир і спокій. Там немає турбот, поспіху, ніхто не захекується від щоденної біганини. Ідеальний стан.
Можливо, тому Ісус застерігає від жадібности, яка породжує постійний неспокій, постійні турботи, пошуки чогось. Жадібність ненаситна – їй усе мало й мало. Постійно треба накопичувати, збирати, помножувати, здобувати. І все одно – мало, мало й мало. Людині не вистачає часу, щоб жити.
Звісно, якоюсь мірою потрібно дбати про земний добробут, але завжди слід пам’ятати, що маємо їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти.
