Каміння кричатиме (Лк. 11:47-54)

Надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали

Гріх не любить правди. Соромиться самого себе й завжди виряджається у фальшиві шати – прикидається, що не є собою.

Коли з’являються вуста, що проголошують правду, гріх завжди простягає руку, щоб ці вуста затулити, вирвати язик, відрубати голову, потоптати й знищити. Тільки щоб не почути правди.

Усе намарно, бо коли вуста заткнуті кляпом – промовляють очі. Коли виколено очі – кричатиме каміння. Правда завжди скаже своє, правду ніколи не здолаєш.

Попередній запис

І ти можеш стати фарисеєм (Лк. 11:42-46)

Горе вам, фарисеям. Фарисейство – це коли хтось формулює певні етичні, суспільні чи релігійні засади та оголошує їх обов’язковими. Водночас ... Читати далі

Наступний запис

Неймовірно важка рука (Лк. 12:8-12)

Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський. Бувають моменти, коли наша правиця стає неймовірно важкою – ... Читати далі