Він залежний… лише від Ісуса Христа!

Якщо «смириться народ Мій, який називається ім’ям Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню». Ці слова записані в 2-ій книзі Параліпоменон (Літописів), 7-му розділі, 14 вірш. Антитезою до них стала відома фраза блаженної Матрони Московської: «Якщо народ втрачає віру в Бога, його осягають лиха і нещастя. А якщо не кається, то гине і зникає із землі». Схоже, що подібна трагедія може статися і в нашій країні.

За статистикою Мінохоронздоров’я в Україні:

  • близько 550 тис. людей вживають важкі наркотики;
  • 97% наркоманів уперше спробували наркотик у віці 12-19 років;
  • третя частина усіх злочинів пов’язана з незаконним обігом наркотиків;
  • більше половини засуджених – наркомани;
  • кожен п’ятий наркоман – жінка;
  • щорічно 150 тис. молодих людей стають наркоманами;
  • близько 120 тис. людей щорічно помирають від наркоманії і її наслідків. Це 329 людей за одну добу;
  • тільки 2% наркоманів виліковуються, інші 98% помирають у віці до 30 років;
  • 88% від загальної кількості Віл-інфікованих – наркомани.

Володимир Омельчук за статистикою відноситься до тих 2% наркоманів, які покінчили зі своєю залежністю назавжди. У минулому – спортсмен, що потрапив у залежність. Сьогодні – пастор однієї з київських церков.

Володимир: Коли мова заходить про минуле життя, це означає треба повернутися на 13 років назад. У минулому житті я був наркозалежною людиною. Це супроводили і певні обставини. Мої батьки були звичайними порядними людьми, хоча і жили без Бога. Мама знала про Бога, тому що її батьки були віруючими людьми, як і декілька попередніх поколінь. Мама приїхала в місто, вийшла заміж за мого тата, народилося двоє дітей – моя сестра Лариса і, через сім років, я. До певного моменту ми жили як звичайна радянська сім’я. Але в наше життя прийшла хвороба. Моїй сестрі поставили діагноз: рак лімфатичної системи. Через два місяці, перед смертю, вона сказала, що чекатиме нас на небі. До неї приходили віруючі люди; розповіли про Ісуса Христа. Сестра покаялася, прийняла Ісуса і вірила, що вона житиме вічно з Господом.

Я в той час не замислювався про подібні питання. У мене було своє життя, своє коло спілкування, спорт. Але Бог все одно вів усіх нас до Себе. Через певний час, моя мама почала відвідувати церкву, покаялася, прийняла хрещення. Я привітав її, але зробив це з пристойності, оскільки це мене абсолютно не хвилювало.

Через місяць після смерті сестри, помер мій тато від алкоголізму. Але і ця трагедія не змусила мене замислитися. Я вірив, що в мене усе вийде. У той час я шив шкіряні куртки, оскільки за професією кравець, і займався спортом. Алкоголь я уперше спробував у 14 років. Потім була перерва до 18 років. Але в душі кожної людини є вакуум, який час від часу нагадує про себе у вигляді смутку. Спроба його заповнити призвела до того, що я почав вживати алкоголь. А оскільки це несумісне із спортом, незабаром спорт залишився в минулому. Потім я спробував і наркотики. Трампліном був слабо діючий наркотик, потім я спробував і серйозніші.

Ніхто з наркоманів не збирався ним ставати. Усі хотіли тільки спробувати. А, спробувавши одного разу, захотіли спробувати ще. Наркоманами стають не лише слабкі і безвільні люди. Не лише діти з неблагополучних сімей. Залежним може стати будь-хто, хто наважиться спробувати. Лікарі-наркологи стверджують, що залежною людина стає не тоді, коли вона узяла в руки шприц, а коли вона дозволила собі це зробити.

Володимир: Той, хто мені перший раз запропонував наркотик, фактично, штовхнув мене в залежність. Фізична залежність не так страшна, як психологічна. У медицині сьогодні існує декілька програм, спрямованих на те, щоб вивести людину із залежності. Але насправді це обман. Людей просто перекладають на інший наркотик, заробляючи при цьому шалені гроші. Найстрашнішою є психологічна залежність. Людина пам’ятає наркотик практично усе життя. Медицина називає залежність від алкоголю або наркотиків захворюванням. Біблія стверджує, що будь-яка залежність – духовна. Наркозалежність – це і захворювання і гріх. А гріх ніколи не буде інертним. Він увесь час росте. Тому людина, спробувавши слабкий наркотик, не зупиниться. Їй захочеться продовження. Я чув багато попереджень про небезпеку наркотиків. Більше того, я бачив, чим закінчується наркозалежність для людини – в’язниця, смерть. Але спрацьовує фактор «світлофора». Кожен водій знає, що червоне світло світлофора – заборонне. Але людина вірить у свою унікальність – раптом пощастить. Ми усі припускаємося помилок, яких вже хтось припустився, стаємо на ті ж граблі, бо не звертаємо уваги на досвід інших людей. Мені теж казали: «Не пробуй ні легких, ні, тим більше, важких наркотиків». Але я вірив у свою унікальність, у те, що завжди зможу кинути, оскільки маю силу волі. Але зараз я знаю, що сила волі не працює. Одного разу спробувавши наркотик, людина вже отримує залежність.

Коли я перший раз спробував наркотик, я подумав, що це краще, що є в житті. За силою емоцій це приблизно так і було. Але наслідку ніхто не прораховував. Смак наркотику один, присмак зовсім інший. Але на це ніхто не звертає уваги. Я «потрапив у систему» після декількох разів. Раптом я почав помічати, що свій заробіток перераховую на кількість доз наркотику. Але зізнатися в цьому собі було важко. Я почав помічати, що від мене відвертаються друзі. Адже окрім алкоголю і наркотиків, зі мною не про що було говорити. Але я вдавав, що усе гаразд. Часто залежні люди, особливо чоловіки, працюють «на публіку». Хочеться, щоб тобі довіряли, але уперті факти свідчать, що тобі довіряти не можна, ти залежний. Ти знову тягнешся за допінгом. І так щодня. Замкнуте коло. Тобі здається, що завтра усе зміниться. Ти собі даєш слово. Але найбільший обманщик – той, хто навчився обманювати сам себе.

Був час, коли я 2 місяці не вживав нічого. Не пив, не палив, не вживав наркотики. Це було парі, суперечка. За цей час я добився добрих результатів, але коли витекли ці 2 місяці, я, як з ланцюга зірвався. Адже не було сенсу життя. Бог нас створив, давши сенс життя. А залежні люди до Бога не звертаються, придумуючи свій сенс. Тільки прийшовши до Бога, ти отримуєш істинний сенс життя і надію.

Моя мама читала Біблію і, звичайно, радила читати мені. Я цього не робив. Але вона мала для мене два види проповіді. Перший. Я удосвіта повертався після веселої ночі додому і закривався у своїй кімнаті, щоб поспати. Але мама, прокинувшись близько сьомої години ранку, приходила до мене в кімнату і читала одне і теж місце з Біблії – книга Екклезіастова, 11:9: «Веселись, юначе, у юності твоїй, і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд». І зачиняла двері.

Другий вид маминої проповіді. Коли я спілкувався з нею за обіднім столом, вона, знайшовши момент, коли мій рот зайнятий і, означає, я не буду суперечити і обурюватися, розповідала мені про Христа.

Своїми проповідями мама добилася того, що я почав читати Біблію – принципово по одному розділу в день. І роздумував над прочитаним. Таким чином, я почав сприймати Біблію серйозно. Почав приміряти ситуації, про які читав, до свого життя. Потім почав відвідувати церкву. Два роки я поєднував відвідування церкви і ходіння в кубла. Тобто постійні зльоти і падіння – такий мій шлях до Бога. На заклик до покаяння я не відгукувався. Але настав момент зустрічі з одним чоловіком, Миколою. Він сказав: «Володю. Ти ходиш у церкву, читаєш Біблію, віриш, знаєш, що Христос помер за усі гріхи, у т.ч. за наркоманію. Прийди до Христа і вибачся». Мене, неначе осяяло: це ж так просто! Покаяння – це рішення. Рішення почати життя по-новому. Наркоман завжди мріє про свободу. А в Біблії написано: «І пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Ін. 8:32). І ще: «Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода» (2Кор. 3:17). Коли я прийшов до Бога, покаявся від щирого серця, повірив в Ісуса Христа, у Його розп’яття за мене особисто, тоді Бог дав мені свободу. Для мене це місце в Біблії стало реальністю. Я також отримав свободу в розумі. Адже психологічна залежність – надовго. Але Бог через Своє Слово змінює корінь вчинків – мислення. Біблія це нове мислення називає «розум Христовий». Бог є світло. Коли приходиш до Бога, розум прояснюється. Деякі люди намагаються кинути алкоголь або наркотики своїми силами, а потім збираються йти до Бога. Але своїми силами людина ніколи не позбавиться від залежності. Бог сказав: «Якщо Син визволить вас, то справді будете вільними» (Ін. 8:36). Варто випробувати Бога, на Його умовах – прийти до Бога і отримати свободу. Я випробував це у своєму житті і знаю багатьох людей, які отримали свободу в Ісусові.

Я сам 13 років не вживаю жодних допінгів – ні алкоголь, ні наркотики. Я повністю вільна людина. У мене нове життя. І я вірю, що альтернативи немає. Щастя можливо тільки з Богом. Блез Паскаль сказав: «Бог створив порожнечу усередині людини у формі Себе. І заповнити її може тільки Він». Усередині кожного з нас є порожнеча. Ми її заповнюємо наркотиками або чимось ще. Але заповнити її може тільки Бог.

Неважливо, скільки разів ти вживав наркотики. Неважливо і те, що ти добре вчишся, іноді слухаєш батьків, ходиш у церкву і не зраджуєш своєму хлопцю або своїй дівчині. Неважливо, що ти знаєш «Отче наш…» і нікого не убив. Твої, так звані, маленькі грішки сталевими іржавими цвяхами упилися в руки і ноги Ісуса Христа. Його свята кров стікала з хреста, щоб змити твої гріхи і звільнити тебе від страшних, пекельних мук. Він полюбив тебе до смерті, і смерті хресної, яка є найстрашнішою стратою. Завдяки Його смерті багато наркозалежних знайшли звільнення від гріха і вічного покарання. Ти теж можеш це зробити. Вибачся біля розіп’ятого і воскреслого Ісуса за усі свої гріхи і запроси Його у своє життя. Звернися до Ісуса в молитві і відкрий Йому своє серце, бо Він Сам сказав: «Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день. Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6:37-40).

Бог робить більше, ніж просто прощає наші гріхи. Він змінює наше життя.

 За матеріалами сайту https://twr-ua.org

Попередній запис

Для наркоманів теж є місце в раю?

Я була наркоманкою з дуже великим стажем. Зухвала і безпринципна. Завжди виправдовувала себе: з вовками жити – по-вовчому вити. У ... Читати далі

Наступний запис

Шлях до світла

«Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:17), – цей Господній заклик відомий багатьом. Навіть тим людям, які жодного разу не ... Читати далі