З мотикою на сонце (Лк. 8:1-3)

Із ним Дванадцять були, та дехто з жінок.

Їх було так мало: Ісус, дванадцять апостолів, кілька жінок. Пішли здобути цілий світ. Сьогодні можна сказати, що значну частину цього світу здобуто. Як так сталося? Можливо, тому, що ніхто Ісусові не сказав, що це неможливо.

Багато хто з нас має великі плани й мрії. Часто нічого з цього не виходить, бо ми або самі, або з допомогою інших людей переконали себе, що здійснити це неможливо, що не маємо сил і засобів, що ці плани та мрії нереальні.

Сьогоднішнє Євангеліє вчить нас, що можна піти з мотикою на сонце[1], якщо тільки в наших планах буде Ісус.


[1] Пориватися (пускатися) з мотикою на сонце – братися до непосильної (нездійсненої) справи. (Українське прислів’я)

Попередній запис

Неземне щастя (Лк. 7:36-50)

Плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила. Сьогоднішній уривок Євангелія свідчить ... Читати далі

Наступний запис

Світити, а не коптіти (Лк. 8:16-18)

А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, ... Читати далі