А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
Неприхованість життя, відкритість, свідчення – це світило на свічнику. Це програма дій для Церкви й світу. Це також програма дій для кожного з нас.
Однак часто стикаємося з мимовільною реакцією приховати щось, надіти маску, вкусити себе за язик, щоб чогось не сказати. Так відбувається тоді, коли відчуваємо страх або маємо нечисте сумління. І перша, і друга ситуація фатальна.
А тому треба навести лад зі собою, а потім зайняти місце на свічнику. Не для того, щоб надиматися, а для того, щоб світити. Наголошую: світити, а не коптіти.