Як молитися за хворого на алкоголізм чи наркоманію?

Святитель Філарет (Дроздов) казав, що з порадою можна йти до людини тільки тоді, коли серце її для тебе відкрите. Специфіка алкоголізму і наркоманії така, що той, хто вживає їх тривалий час, перебуває в стадії заперечення своєї хвороби, чинячи опір усім спробам його вилікувати. Для близьких, які намагаються донести до хворого гірку правду, серце залежного, що перебуває в стадії заперечення і опору, закрите. Найчастіше він навіть не бажає розмовляти на болючу тему. У таких випадках, вважають святі, достукатися до людини можна тільки молитвою. Ну а про те, як саме треба молитися, найточніше сказав Фома Аквиньский: “Молитися потрібно так, ніби усе залежить від Бога, а діяти так, ніби усе залежить від нас”.

Алкоголізм, і особливо наркоманія, вимагає від родичів негайної реакції. По-перше, звернення до лікарів і реабилітологів. По-друге, протидія духовна. Не спокушайтеся: зволікання і безпечність убивчі – для усіх.

Пам’ятайте істину: потрібно боротися не проти грішника, але проти гріха, що спотворює людину. Ставлячись до ближнього як до духовнохворого, що потребує вашої підтримки і розуміння, потрібно усвідомлювати, що від вас знадобиться жертовна любов. Потрібно бути готовим до того, що доведеться багато терпіти – як від самого хворого з його згубною пристрастю, так і від тих духовних сил, чиє завдання – погубити людей: і хворого, і вас. Боротьба за душу близького зажадає від вас подвижницьких зусиль, напруги усіх сил, використання усього духовного досвіду. Остерігайтеся ставитися до цього як до побутової, життєвої, звичайної справи. Те, що відбувається називається “Духовною битвою”, і ще жодному християнинові не вдавалося її уникнути, навіть якщо навколо одні непитущі. Духовна битва – це духовна боротьба християнина з пристрастями, що заважають його спілкуванню і наближенню до Бога. Один з головних принципів християнської аскетики свідчить: “Час – це є час боротьби”. На цю виснажливу боротьбу повинен себе приректи кожен вірний. Іншого шляху немає: “Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол хо­дить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти“, – попереджає апостол Петро. Але, повторюся, битва ця не проти людини, навіть найзакоренілішої у своїх злочинах. Битва ця проти гріха, проти пристрастей, проти “духів злоби піднебесних”.

Вглядиться в себе: чи не є ви самі рабом якоїсь сильної багаторічної пристрасті? Чи не скаже вам захоплений алкоголізмом або наркоманією: “Лікарю, зцілися сам”. Щоб ваше слово мало силу, треба мати досвід боротьби з пристрастями.

Вивчаючи досвід святих у духовній невидимій битві, утримуйтеся від прямолінійних порад, не вимовляйте: “Ось я, приміром…” Найкраща педагогіка – педагогіка непрямої дії. Пам’ятаєте слова преподобного Іоанна Ліствичника: “Не усім корисні одні і ті ж ліки, хоча хвороба може бути одна і та ж”. Святі радять: учи іншого, усвідомлюючи, що сам ще учень, бо хто абсолютно переміг гріх? Завжди звертайтеся до Бога з благанням: “Господи, напоуми, що мені сказати, як вчинити”.

Пам’ятайте: сила умовлянь, напучень обмежена. По-перше, бо душа лікується лише через очищення серця, тобто через покаяння і причащання. А до цього у хворого ще довгий шлях. По-друге, знаючи, бачачи ваші недоліки, слабкості, хворий охоче віднесеться до ваших повчань як до порожніх слів – немає пророка у своїй вітчизні.

Намагайтеся ніколи не опускатися до рівня розмови хворого, якщо він дозволяє собі образи на вашу адресу, лайку, вчиться стриманості.

Будьте уважними відносно часу і місця напучення. Так, період абстинентого синдрому (похмілля) або “ломки” в того, хто вживає наркотики – не час для словесного напоумлення. Не кожен погодиться, щоб його недуги стали предметом обговорення на людях, при сторонніх. От що радив своїй духовній дочці ігумен Никон (Воробйов): “Якщо він п’є, він вже раб своєї пристрасті. Один, своєю силою позбутися він не може… Не можна вимагати від нього здоров’я, коли він хворий, ти повинна не сварити, коли він п’яний, а мовчати, щоб не викликати його на щось гірше. А у тверезому стані ти повинна не лаяти його, а спільно обговорити, як вам бути, щоб спільними зусиллями перемогти його слабкість”.

Працюйте над собою: щире покаяння навіть одного члена сім’ї, його старанна молитва незримо покращує усю ситуацію в сім’ї залежних. Накладіть на себе піст, посильте молитву, читайте Біблію, праці про духовну битву. Але утримуйтеся від того, щоб тикати своєю новознайденою “праведністю” іншим членам сім’ї, це ознака незрілості, зарозумілості, гордині – тієї ж самої, що привела вашого близького до алкоголізму чи наркоманії.

Чудеса Божі можливі, їх багато, вони скрізь. Але Бога неможливо примусити на диво, а от змушувати себе на працю, працю духовну, ми зобов’язані. Господь, бажаючий усім врятуватися, знає Сам, коли явити Своє милосердя нам, хто волає до Нього. “Не бійся, – пише преподобний Іоанн Ліствичник, – хоч би ти падав щодня, і не відходь від шляхів Божих. Стій мужньо, і Ангел, який тебе оберігає, вшанує твоє терпіння”.

Не спрощуйте: ви взялися за працю украй складну. Ви співпрацівники Божі зі спасіння душі, особи. А особа ця, якщо узяти наркоманію або останні стадії алкоголізму, може бути вже в розпаді, під найсильнішою демонічною дією. Демони ж не терплять молитви, святині. Нехай вас не покидає віра, що прийде час, коли ви зможете сказати: “Близький мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся”. Моліться і вірте.

Автор: Марія Городова

Попередній запис

Хочете врятувати алкоголіка – допоможіть його родичам

Значно простіше вилікувати залежного, ніж допомогти його рідним. Життя алкоголіка некероване, він рухомий єдиним бажанням випити. Те, що з ним ... Читати далі

Наступний запис

Що робити, якщо кохана людина опинилася у владі залежності?

6 порад лікаря-психіатра, психотерапевта Костянтина Вільхового Порада 1: Оцінити ситуацію на ранньому етапі У більшості людей на ранньому етапі хімічної ... Читати далі