6 порад лікаря-психіатра, психотерапевта Костянтина Вільхового
Порада 1: Оцінити ситуацію на ранньому етапі
У більшості людей на ранньому етапі хімічної залежності настає такий стан, який у психіатрії взагалі і в наркології зокрема називається анозогнозія. З грецького це перекладається так: a – негативна частка, nosos – хвороба, gnosіs – знання. Тобто анозогнозія – це заперечення людиною того, що вона хвора. Класичне тестове питання, яке ставиться алкоголікові: «Випиваєш багато?». Стандартна відповідь: «Як усі». Це означає: у мене все гаразд, я п’ю не більше, ніж усі, я можу кинути в будь-який момент, і я зовсім не алкоголік. Але це «як усі» може бути і однією, і двома пляшками горілки в день. Але людина не визнає, що вона хвора, що її психіка, її організм вже налаштовані на постійне споживання алкоголю і що насправді вона вже не може не пити.
Тому якщо людина вважає свою манеру випивати нормальною, прогнози тут не найсприятливіші, і цілком можливо, що або вона скоро скотиться до алкоголізму, або вона вже алкоголік.
Алкоголізм – це проблема, на яку не можна дивитися крізь рожеві окуляри. Але штука ще в тому, що серед більшості людей, як вірних, так і невіруючих, поширений так званий синдром рятівника. Ми чомусь свято упевнені, що, як тільки питуща людина з нами познайомиться і почне спілкуватися, вона відразу кине пити. І важливо розуміти, що насправді це далеко не так, і за романтичними уявленнями ворушиться сувора реальність.
Порада 2: Зрозуміти, чи готові ви змінювати своє життя
Припустимо, ви – рано чи пізно – зрозуміли, що ваша близька людина опинилася у владі хімічної залежності. Що ви можете зробити далі? Зверніть увагу на слово «можете»: бо тут немає місця жодному «повинні». Я здивований, що психологи наполягають на тому, що жінка повинна тікати від свого чоловіка. Звичайно, ми не володіємо повною інформацією і не знаємо, яких психологів вона має на увазі – які спілкувалися з нею або які працювали з її чоловіком. Але повірте, що жоден професійний психолог, психіатр або психотерапевт ніколи не скаже: ти маєш зробити так і тільки так, і це єдиний вихід. Ми не можемо змусити свого пацієнта, що звернувся по допомогу, зробити те, до чого він не готовий. Є тільки одна ситуація, в якій я твердо сказав би розійтися: якщо чоловік являє реальну фізичну небезпеку для своєї сім’ї. І зверніть увагу, я сказав не розлучитися, а саме розійтися по різних територіях. А далі дивитися по ситуації.
В інших випадках казати жінці, що вона має розлучитися, марно. Їй треба самій у собі розібратися (і це дуже важливий етап!) і відповісти на багато питань.
Перше: чи готовий мій чоловік рухатися в бік одужання? Бо, якщо залежна людина самостійно не усвідомлює, що хвора і що їй потрібна допомога, якщо вона сам не захоче вилікуватися, ніхто і ніщо не зможе їй допомогти, жодні препарати, жодні затягування в наркологічні лікарні. Ми можемо молитися за людину, але ми не можемо за неї каятися. І тут те ж саме. Ми можемо тільки допомогти людині, підтримати її, бути з нею поруч, але найголовніше все одно залежить від неї.
Друге: якщо чоловік хоче вилікуватися – чи готова я допомагати йому, боротися за нього, а у випадку чого терпіти невдачі і починати усе спочатку? Чи готова до того, що, можливо, у неї забракне сили волі, і вона не зможе виплутатися зі своєї біди? Чи готова до життя з алкоголіком – або варто, доки не пізно, розлучитися з ним?
Третє: чи готова я до такого життя – жити окремо і бачитися з чоловіком лише один-два рази на місяць? Між іншим, мій професійний досвід показує, що досить часто жінку влаштовує така система стосунків – як би цинічно це не звучало. Через те і важливо ставити собі питання, розуміти, чи готові ви взагалі щось у своєму житті змінювати.
Четверте: у випадку, якщо ні до чого вищеописаного я не готова – чи здатна я розстатися зі своїм чоловіком? Адже в проблемі, яку ми обговорюємо, є і інша сторона – співзалежність, або по-іншому – залежність від людини із залежністю. Про це ми ще поговоримо окремо.
Якщо вкрай чесно відповісти собі на ці і багато інших питань, якщо спробувати розкласти усе у своїй голові по поличках, стане зрозумілим, як рухатися далі. Не завжди виходить зробити це самостійно, тому на цьому етапі дуже важливо спілкуватися з психологом і отримувати духовну підтримку від священика.
Порада 3: Підштовхувати залежного до усвідомлення своєї хвороби
Ще і ще раз зверну увагу на те, що допомогти алкоголікові можна тільки в тому випадку, коли він сам готовий лікуватися, звертатися за допомогою і докладати зусилля в боротьбі зі своєю залежністю. Коли такого чоловіка приводять за ручку дружина, діти, батьки і кажуть: «Я хочу, щоб він кинув пити», – ситуація украй несприятлива, бо насправді в 9 з 10 таких випадків сам чоловік кинути пити не хоче. Тобто він йде слухняно, як маленька дитина, а далі в його голові свідомо або несвідомо проноситься думка: ось я, такий хороший, погодився, щоб мене привели, лікуйте мене, але сам я нічого робити не буду. І жодне лікування тут ефективним не буде. Тобто людина має прийти сама.
І головне завдання близьких людей – підштовхувати алкоголіка до того, щоб він сам визнав свою хворобу. Переконувати, пояснювати, що йому необхідно звернутися по допомогу, налаштовувати його на боротьбу з алкоголем.
У жодному випадку не потрібно при цьому принижувати алкоголіка, кричати, що він помер, що він кінчена людина. Але з любов’ю і з увагою треба казати йому, що в нього хвороба і що впоратися з нею він не зможе до тих пір, поки сам не зрозуміє, що хворий і що потрібно лікуватися, необхідно звертатися за допомогою.
Допомога ця має бути найрізноманітнішою. Хімічна залежність – штука важка. Коли людина намагається кинути пити, вона переживає украй неприємні, хворобливі відчуття. І в більшості випадків у неї бракує сили волі, щоб впоратися самостійно. Тому до боротьби з хімічною залежністю потрібен комплексний підхід. Це та ситуація, коли потрібна і фармакологічна, і психотерапевтична, і духовна підтримка. Важливо розуміти, що лікування алкоголізму – це передусім не про фізичну, а про психологічну залежність від алкоголю. Вживання спиртного руйнує організм, і смерть алкоголіка зазвичай настає саме від наслідків дії алкоголю. Але, щоб побороти алкоголізм, недостатньо просто прибрати фізичну залежність. Найголовніше – позбутися залежної поведінки, направити свою свідомість на формування здорового, тверезого способу життя.
Чудес у лікуванні алкоголізму не буває. У тому сенсі, що жодного алкоголіка не можна вилікувати, якщо він продовжує пити. Жодні слова психотерапевта або духівника не будуть почуті людиною в стані алкогольного сп’яніння. Як би страшно для залежної людини це не звучало, перший крок у боротьбі з алкоголізмом – це повна відмова від алкоголю. Можливо, вперше він протримається один або два дні. Але в будь-якому випадку він повинен прийти в стан тверезості. І важливе завдання близьких людей – докласти усі зусилля, щоб людина сама захотіла кинути пити.
За матеріалами сайту https://foma.ru
