Куди хочемо плисти? (Лк. 4:16-30)

Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених.

Ісус мав перед Собою чітку мету. Привселюдно окреслив її в синагозі в Назареті: проповідувати Євангеліє, свободу, зцілення, милосердя. Ця мета була визначальною для всієї Його публічної діяльности. Ісус реалізував її із залізною послідовністю та, не вагаючись, віддав за неї Своє життя.

Коли людина прагне до справжньої мети – не лише такої, про яку мріє, а й такої, яку реалізовує, – то це прагнення є для неї визначальним чинником, який організовує та впорядковує її життя. Порівнюючи існування людини з кораблем, можна сказати, що таке життя має стерно й порт, у котрий може зайти.

На жаль, дуже багато людей живе так, немовби цього стерна не має. Ідуть туди, куди їх несуть хвилі, жене вітер. Крутяться на місці або, що найгірше, розбиваються об якісь підводні скелі.

Кожен із нас є кораблем в океані життя. Розпустімо вітрила, стиснімо стерно, але перед цим розгорнімо мапи, почухаймо потилицю й поміркуймо – куди хочемо плисти.

Попередній запис

Не вбив, не вкрав, більше гріхів не пам'ятаю (Лк. 4:14-22)

На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а ... Читати далі

Наступний запис

Коперниківська революція (Лк. 4:31-37)

Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий. Дивовижним є те, що злі духи швидше зрозуміли, ким є Ісус, аніж звичайні ... Читати далі