Не вбив, не вкрав, більше гріхів не пам’ятаю (Лк. 4:14-22)

На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених.

Життя Ісуса було життям «для». Він жив для ув’язнених, для незрячих і пригноблених. Він жив і живе для всіх злодіїв, проституток, переслідуваних і хворих. Для тих, у кого в голові й у житті все переплуталося. Просто для всіх, хто Його потребує.

І якщо тобі вдасться втиснутися в цю лаву – наприклад, між злодієм і проституткою, – то ти повинен бути щасливим. Можеш у цьому товаристві розраховувати на спасіння.

Та лихо тобі, якщо віддалишся від цього товариства. Якщо, загордившись, повіриш у свою досконалість. Ісус приходить до всіх, за винятком фарисеїв. Не через те, що не любить їх, а тому що знає, що це марна справа. Не існує більшого муру між Богом і людиною, ніж облуда, яка каже людині повірити у власну безгрішність і відкинути Ісусове спасіння.

Попередній запис

Твій дім (Лк. 2:41-52)

Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві? Ісуса притягував храм, і це нормально, ... Читати далі

Наступний запис

Куди хочемо плисти? (Лк. 4:16-30)

Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених. Ісус мав перед Собою чітку мету. Привселюдно ... Читати далі