Твій дім (Лк. 2:41-52)

Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?

Ісуса притягував храм, і це нормально, адже то був Його дім. Нас теж вабить до наших чотирьох стін, до нашого кута. А якщо не маємо власного дому, то дуже, дуже хочемо його мати.

А тепер подумаймо про інший дім – подумаймо про парохіяльний храм. Отой малий або великий, старий або сучасний, дерев’яний або мурований. Як ти в ньому почуваєшся? Чи це справді твій дім? Чи, перебуваючи в храмі, почуваєшся «в себе»?

Дуже важливо, щоб ти відчув себе господарем, щоб почувався, як у себе вдома. Завдяки цьому, з одного боку, матимеш свій кут і дах над головою, а з другого, станеш відповідальним за цей дах. За дах і за всіх, хто під цим дахом знайшов прихисток.

Попередній запис

Запитувати, запитувати, запитувати... (Лк. 2:41-51)

Запитував їх. Дванадцятирічний Ісус здивував єврейських старійшин Своєю кмітливістю. Книжників вразило те, що говорив, вразили Його відповіді. Ісус, однак, не ... Читати далі

Наступний запис

Не вбив, не вкрав, більше гріхів не пам'ятаю (Лк. 4:14-22)

На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а ... Читати далі