У переважної більшості людей ставлення до алкоголізму вкрай негативне. І це цілком зрозуміло, але от ставлення до людей, які страждають на цю недугу може відрізнятися. Дехто шкодує алкоголіків, дехто ж вважає, що в їхніх проблемах винні лише вони самі і тому немає сенсу їх шкодувати. Хто ж правий у цьому питанні? Ті, хто шкодує, або ж ті, хто звинувачує? Здавалося, праві ті, хто шкодує, принаймні, не праві ті, хто звинувачує, адже недаремно в Біблії сказано: «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мф. 7:1).
Дехто ж піде, як для нього, ще більш простим шляхом, заявивши, що істина міститься по середині, тобто не вашим і не нашим. Але уся річ у тім, що істина міститься не по середині, а істина міститься в Біблії. А ця безсмертна книга не обмежується поверхневими рішеннями, а пропонує поглянути на серце людське, на те, що спонукає людину чинити саме так і ніяк інакше: «Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні» (Євр. 4:12). Отже, мова далі піде про мотивацію людей, які або шкодують, або звинувачують тих, хто страждає в тій чи іншій мірі на алкогольну залежність.
А от тут може вимальовуватися досить цікава картина. Так люди, які стверджують, що в недузі п’янства винні самі алкоголіки, насправді можуть бажати для них лише добра. А докори і викривання використовують, щоб у п’яниць прокинулося сумління, щоб їм стало соромно за своє гріховне життя. Натомість, люди, які шкодують п’яниць, можуть робити це для того, щоб здатися кращими, милосерднішими в очах суспільства. Особливо на тлі критиків пияцтва. Погодьтеся, обидва наведених приклади цілком можливі, і з ними можна зіткнутися в реальному житті. Хоча, насправді, ми стаємо свідками зовнішніх проявів: чи то осудження, чи то шкодування, а справжні мотиви залишаються зазвичай прихованими від нас. Це відомо лише Богові, тому недаремно Біблія попереджає усіх нас: «Не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога» (1Кор. 4:5).
На цьому можна було б завершувати цей допис, але хотілося нагадати усім один факт: світ звик до пияцтва. При чому до пияцтва звикли не тільки п’яниці, але і не питущі, не тільки світські люди, але і християни. Пияцтво для більшості з нас стало настільки звичним явищем, що ми навіть уявити не можемо, що люди можуть не пиячити, не зловживати алкоголем, не ганьбити цим свій образ та подобу Божі. Всі знають, що пияцтво зло, яке приносило, приносить, і на жаль, приноситимете людству багато горя. Алкоголіків можна шкодувати, можна засуджувати чи ставитися до них байдуже, але не зважаючи на це, вони не перестають бути нашими ближніми, ближніми, яких Біблією заповідано любити як самих себе (див. Лк. 10:27).
Більшість алкоголіків свій гріховний стан не сприймає як недугу, для них це стиль життя, іншого життя більшість з них просто не знає, і, можливо, не хоче знати. Проте знаємо ми – ті, хто увірував у Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. Звичайно, не у всіх знайдуться час, сили, можливість і мужність свідчити алко- і наркозалежним про Спасителя. Проте у всіх є чудовий засіб, щоб допомогти цим нещасним. Цей засіб зветься молитва. І наступного разу, коли вам зустрінеться якась людина на підпитку чи під «кайфом», просто помоліться про неї. Можливо, ви будете єдиною людиною, яка зробить для них це. Чесно кажучи, це набагато краще, ніж на словах шкодувати їх чи осуджувати. Навіть, якщо під цими словами будуть ховатися добрі наміри.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Добра мотивація
Ваш коментар:
