Від цього моменту Ісусів рух у Галілеї набирає нового спрямування. В історії Ізраїлю єврейські царі правили з Єрусалима. Тому, якщо Ісус є Месією-Царем, Він повинен іти в місто-столицю, щоби сісти на троні. Тому Ісус розпочинає говорити про Свою смерть в Єрусалимі та скеровує Свій рух у напрямі до святого міста.
Дорогою ми бачимо, як Він розкриває апостолам поняття про Месію та Царство, підкреслюючи те, що Його царювання буде цілком відрізнятися від того уявлення, яке має світ про царів. Матвій у 18:1-4 восхваляє певні риси, які деякі правителі вважали суттєвими складовими їхньої влади. Для Ісуса фундаментальними ознаками Його Царства є покора та дитяча простота: «Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім» (Мт. 18:4). Іншою рисою Царства Ісуса є прощення та милосердя. Петро запитує, скільки разів треба комусь прощати завдану шкоду. «Чи сім разів?» – запитує Петро. Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи» (Мт. 18:22). Цей світ прощення протиставлявся уявленням багатьох юдейських груп, які бажали помсти для своїх поганських ворогів.
Однак навіть після одкровень Ісуса про Свою майбутню смерть та самопожертву, про покору та прощення як головних засад Його Царства, апостоли все одно нічого не зрозуміли. Епізод у Матвія 20 є ілюстрацією того, що Царство й надалі сприймалося ними головно як політична категорія. Коли Ісус та Його учні наблизилися до Єрусалима, мати Якова та Івана стала на коліна перед Ісусом з дивовижним проханням: «Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один» (Мт. 20:21). Не розуміючи справжньої природи Царства та ціни, яку Ісус заплатить за нього, мати цих двох апостолів просила Ісуса дати її синам перші місця в Його Царстві.
Ісус використовує це як ще одну можливість пояснити, у чому ж справді полягає Його Царство. Він звернувся до апостолів та спитав їх: «Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму?» Ісусова чаша вказувала на Його велике страждання та смерть (Мт. 20:22). Далі Ісус протиставляє Своє Царство царствам світу: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Мт. 20:25-28).
Покора, служіння, прощення і жертовна любов. Ісус постійно звертається до цих тем у Своїх навчаннях про Царство дорогою до Єрусалима. І хоч багато євреїв бажало мати військового царя, який звільнить їх від гніту поган, Ісус знав, що розв’язання проблеми гріха поган призведе не до знищення їхніх армій, а до навернення їхніх сердець. Насправді це було місією Ізраїлю від самого початку. Ісус покликав їхнього засновника батька Авраама та його нащадків, ізраїльтян, бути знаряддям для того, щоби принести благословення розладнаному світові. Ізраїль було покликано не воювати зі зброєю проти світу, а бути світлом для нього. І Ісус знав, що це можливе лише через служіння поганам, любов до них, і навіть якщо це найгірші нації, то їх можна переконати поклонятися одному правдивому Богу.
Цар, що приходить
Зрештою, Ісус прибув до Єрусалима (пор. Мт. 21:1-11). На цьому місці ми зупинимось, щоб розглянути подію, описану в Євангеліях, про яку християни досить добре знають. Драму Квітної неділі переживаємо щороку в Літургії, коли християни несуть гілки до храмів на згадку про процесійний вхід Ісуса до Єрусалима і те, як народ, вітаючи Його як Сина Давидового, махав Йому пальмовим віттям подібно до того, як це робили для Юди Макавея, коли він звільнив місто від сирійців (пор. 2 Мак. 10:7).
Зверніть увагу на те, що народ Єрусалима вітав Ісуса царським привітом. Вони в певному значенні розстелили перед ним царський хідник як для свого монарха з пальмового віття та своєї одежі – там, де Він проходив, що було давнім єврейським звичаєм за часів монархії Давида (пор. 2 Царів 9:13). Вони називали Ісуса «Сином Давидовим» та співали: «Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!» (Мт. 21:9).
Слід запитати себе: «Чому народ зустрічав Ісуса як царя?» Якщо Ісус сказав Своїм учням нічого нікому не розповідати, чому народ вийшов вшанувати Його як свого царя, який входить у місто-столицю? Це все сталося через осля.
Царське вшанування
Важливе значення має те, що Ісус свідомо вирішив увійти в місто, їдучи на осляті. Ця маленька деталь говорить нам про щось дуже важливе стосовно того, що сталося. Ніде більше в Євангеліях не сказано про те, що Ісус коли-небудь подорожував на тварині. Усюди, де Ісус бував, Він ішов пішки по землі, переправлявся на човні через море, щоправда раз ішов по морю, коли ходив по воді, – але ніколи не було, щоб Він їхав на ослі чи будь-якій іншій тварині, за винятком входу до Єрусалима. Для чого цей новий спосіб пересування?
Головне пророцтво Захарії допомагає зрозуміти цю подію. Захарія 9:9-10 передвіщає те, що Месія увійде в Єрусалим на осляті: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці. І вигублю Я колесниці з Єфрема, і коня з Єрусалиму, і військовий лук знищений буде. І народам Він мир сповістить, а Його панування від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі».
Ісус добровільно вибрав увійти в Єрусалим таким способом для того, щоби пригадати пророцтво Захарії 9:9, уривок, який євреї, напевно, дуже добре знали. У цьому пророцтві містився підсумок усіх їхніх надій на Месію – того, кого очікували все своє життя, того, хто визволить їх від гнобителів. В’їжджаючи у святе місто на молодому осляті, Ісус, не промовляючи жодного слова, ніби виголошував: «Я Месія-Цар, який іде, щоб сісти на престолі в Єрусалимі!» Якщо й могли до цього часу існувати будь-які сумніви стосовно месіанських заяв Ісуса, то ця дія усувала їх повністю. Пророцтво Захарії 9:9 справдилося просто на їхніх очах. Цією дією Ісус відкрито й чітко проголосив, що Він є Месія. Природно, що це було причиною для великої радості та святкування.
Ми вже знаємо, що якби Ісус привселюдно проголосив Свою месіанську ідентичність, то мав би великі проблеми. За правління Ірода та римлян, які були готові швидко придушити будь-який революційний рух чи бунтівних царів, заява про месіанство, напевно, означала б передчасний кінець Його служіння та й самого життя. Але після закладення фундаменту для Свого Царства Ісус був готовий до відкритого та відважного кроку, щоби звістити про Себе як про довгоочікуваного Месію-Царя Ізраїлю. Він наділив апостолів Своєю владою (Мт. 10), призначив Петра прем’єр-міністром у Царстві (Мт. 16) та відкрив Своїм учням справжню природу Царства, яке Він будує (Мт. 16:20). Вони продовжать Його справу після Його відходу з цього світу. Тепер в Єрусалимі Ісус в’їжджає у святе місто на осляті, символічно заявляючи, що Він є Месія… і через кілька днів заплатить за все ціну.
