Уявіть, що ви стоїте перед спорудою, яка займає приблизно одну четверту частину цілого міста та площа якої дорівнює площі тридцяти п’яти футбольних полів. Це те, що бачили єврейські паломники, коли йшли до величезної Святині, аби поклонитися одному правдивому Богові. Кажуть, що Святиня в Єрусалимі була не просто великою спорудою в одній із частин міста. Це радше виглядало, що «Єрусалим був Святинею з містом навколо нього»[1].
Великі розміри Святині не дивують, зважаючи на той факт, що священна будівля – разом з усім, для чого вона була призначена, – була центром єврейського життя. Це було місце, куди прийшов Бог усесвіту, щоби зустрітися зі Своїм вибраним народом. Євреї вірили в чудесну присутність Бога в найпотаємнішому місці Святині – у кімнаті, яку звали Святая Святих. Як сполучна точка між небом та землею, Святиня була «навігаційним центром світу» та центром усього космосу – місцем, звідки Божа святість випромінювалась назовні на все сотворене[2].
Євреї справді вірили, що їхня Святиня була символом цілого світу, мініатюрна копія Всесвіту, представлена в архітектурі. Те, що відбувалося у священному просторі Святині, – жертвоприношення, поклоніння та постійна Божа присутність – було нагадуванням для Божого народу про славу та поклоніння, які мають лунати з усіх кінців світу.
Окрім головного місця для поклоніння та жертвоприношення, Святиня також слугувала центром для єврейського уряду, органів судової системи та їхньої торгівлі й економіки. Таким чином, Святиня в Єрусалимі першого століття була єврейською версією Ватикану, Білого дому, Верховного суду та Уолл-стріт[3], разом узятих. З цього виходить, що для євреїв Святиня була всім. Вона була найголовнішим символом єврейської національної ідентичності.
Чому ж тоді Ісус увійшов туди і перевернув усе догори дном?
Царювання і Святиня
Царювання найбільших єврейських царів виявлялося через будівництво або очищення Святині. У Давида з’явилась ідея будівництва першої Святині. Його син Соломон збудував цю святиню та присвятив її Богові. Великі царі-реформатори, такі як Єзекія та Йосія, будували свої царства разом з відновленням Святині. Юда Макавей здобув для своєї сім’ї довготривалу династію, бо він очистив Святиню від язичницького ідолопоклонства сирійців. Ірод, який не був корінним євреєм і отримав свій трон від римлян, намагався легітимізувати своє право на царювання в Юдеї через перебудову Святині в надзвичайній красі. Як бачимо, в історії Ізраїлю царювання і Святиня завжди були тісно пов’язані.
Перше, що зробив Ісус, коли прибув до Єрусалима, – Він увійшов у Святиню. Там Він зробив сильний та символічний учинок, який треба розглядати у світлі ізраїльської пророчої традиції. Пригадаймо собі, як ізраїльські пророки промовляли через свої дії більше, ніж через слова. Наприклад, у часи, коли старійшини Святині були зіпсутими, а Єрусалимські провідники віддаляли народ від Божого завіту, пророк Єремія взяв глиняний глечик, показав священикам Святині, розбив його перед ними і пояснив, що те, що він щойно зробив із глечиком, символізує те, що Бог зробить з Єрусалимом і Святинею через їхню невірність (пор. Єр. 19:10-11). Ісус здійснив подібний суддівський вчинок щодо Святині, коли перевернув столи міняйлів і не дозволив нікому купувати та продавати що-небудь у дворах Святині.
Перевертання всього догори дном
Коли євреї подорожували до Єрусалима, щоб поклонитися у Святині, вони потребували чистих тварин, щоб принести їх до священиків Святині для жертви. Щоб усю довгу дорогу не вести корів, овець чи кіз, вони зазвичай купували їх в Єрусалимі. Для здійснення покупки у Святині необхідно було придбати храмову валюту. Тому вони йшли до столів міняйлів у дворі Святині та міняли свої гроші на потрібну валюту. Це перше, що робили паломники, коли хотіли принести жертву.
Перевернувши столи всіх міняйлів, Ісус не дозволив нікому отримати потрібні гроші. Не маючи змоги поміняти гроші, люди не могли купити тварин і, відповідно, принести їх у жертву. Так одним махом Ісус на кілька годин зупинив цілу систему, яка діяла у Святині. Він показав, що скоро настане кінець усім жертвоприношенням і Єрусалимська Святиня буде назавжди зруйнована. Подібно до розбитого глечика Єремії, вчинок Ісуса символізував зруйнування Єрусалимської Святині римлянами, що має незабаром відбутися.
Повалені стіни
Чому ж Ісус засудив Святиню в такий спосіб? Він пояснив Свої дії у Святині, кажучи: «Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників» (Мт. 21:13). Передусім Ісус процитував уривок із Книги пророка Ісаї 56, у контексті якого і потрібно розглядати цей уривок. У розділі 56 Ісая наголошує на універсальності Божого плану спасіння. Він описує, як у Новозавітному часі Господь приведе до Себе навіть чужинців – неєвреїв. Насправді вірш, на який посилається Ісус, говорить про те, як Він хоче, щоб люди з усіх націй приходили до Єрусалимської Святині і поклонялися Йому: «Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів» (Іс. 56:7). Отже, Ісус цитує Ісаю 56, аби нагадати, що місія Ізраїлю полягає в тому, щоб зібрати всі народи докупи для поклоніння одному правдивому Богу.
Проте замість того, щоб збирати поган, Святиня в часи Ісуса став джерелом тримання їх поза Святинею. Жодна інша інституція не була таким сильним маркером ізраїльської ідентичності, яким була Святиня, що відокремлювала євреїв від неєвреїв. Напис над входом у внутрішній двір Святині все чітко пояснював: «Жоден чужинець не має права заходити на територію навколо Святині. Той, хто це зробить, сам нестиме відповідальність за смерть, яка за цим слідуватиме»[4].
Багато хто інтерпретує слова Ісуса про те, що Святиня стала «печерою розбійників», як викриття комерціалізації, яка, ймовірно, запанувала у святому Божому домі. Однак грецьке слово «lestai» у тексті Нового Заповіту, яке зазвичай перекладають як «розбійники» або «злодії», насправді означає набагато більше, ніж хитрих торговців, які використовують людей в економічному плані. Воно радше стосується тих, які вбивали та руйнували, окрім того, що крали. У першому столітті слово «lestai» могли вживати, щоб описати повстанців, які хотіли брати до рук зброю, щоб воювати проти римлян. Справді, Святиня стала головним місцем спротиву Ізраїлю римському пануванню[5].
Таким чином, коли Ісус сказав: «Ви ж чините з нього печеру, lestai», Він передусім не засуджував економічної експлуатації. Він радше говорив, що Єрусалимська Святиня мала бути світлом для націй, домом молитви для всіх народів, натомість його управителі зробили з неї місце головного протистояння.
[1] Микола Тома Райт, Справжній Ісус – N.T. Wright, The Original Jesus, Oxford: Lion Publishing, 1996,57-58.
[2] Марко Й. Борґ, Конфлікт, святість і політика в навчанні Ісуса – Marcus J. Borg, Conflict, Holinessand Politicsinthe Teaching sof Jesus, Harrisburg, PA: Trinity Press International, 1998, 75-76.
[3] Уособлення американського фінансового капіталу: на вулиці Уолл-стріт (Wall Street) у Нью-Йорку розташовані найбільші банки і фондова біржа.
[4] Там же, 76.
[5] Там же 185-89.
