«Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:17), – так згідно Євангелія від Матфея почалося суспільне служіння Господа нашого Ісуса Христа. Але що саме має на увазі Біблія під поняттям «покаяння»? Чудовий приклад покаяння нам подає апостол Павло. От як він свідчить про самого себе в Першому посланні до Тимофія: «Дякую Христу Ісусу, Господеві нашому, Який дав мені силу, що Він визнав мене вірним, поставивши на служіння, мене, колишнього хулителя, і гонителя, і кривдника, але помилуваного тому, що так чинив за невіданням‚ у невірстві; благодать же Господа нашого Ісуса Христа відкрилася в мені щедро з вірою і любов’ю у Христі Ісусі. Вірне і всякого прийняття гідне слово, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я перший» (1:12-15).
Отже, Павло визнає себе першим серед грішників. Зауважте, це каже людина, чиє ім’я згадується мало не в половині всіх книг Нового Завіту! Людина, яка з проповіддю про Христа розіп’ятого і воскреслого пройшла тисячі кілометрів тодішньої ойкумени. Людина, яка зазнала численних поневірянь заради проповіді Євангелія. І що ж ми бачимо в підсумку? Павло хвалиться не власними досягненнями на місіонерській ниві, досягненнями, між іншими, цілком видатними, навіть можна стверджувати – приголомшливими, Павло вдячний Богові за надане служіння, вдячний за те, що з Його допомогою зміг досягнути таких висот. Павло вдячний Богові за благодать, за Боже прощення, за дар спасіння, а про себе апостол народів лише згадує побіжно, вказуючи, що він є грішником. При чому не абияким, а найбільшим, найпершим з них.
Але і тут Павло не забуває згадати милість Божу: «Та для того я й помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першому показав усе довготерпіння, як приклад для тих, які будуть вірувати в Нього, для життя вічного. Цареві ж віків нетлінному, невидимому, єдиному, премудрому Богові честь і слава на віки вічні. Амінь» (1:16,17). А також прославити Його.
До якого висновку можна дійти на підставі лише 6 віршів з Павлового послання? Бог для Павла був усім, апостол постійно нагадував, підкреслював цей момент: без Бога – він ніщо. Усі його заслуги на місіонерській ниві – лише завдяки благодаті Божій, саме його життя – це свідоцтво дива Божого прощення, по-іншому Павло дар Божого спасіння не сприймав. І як же поведінка апостола Павла контрастує з лінією поведінки, яку пропагує світ!
Світ ставить людину, її інтереси на перше місце – і здавалося, для людини в такому підході до життя немає нічого поганого. Але так може здаватися лише на перший погляд, адже у світі мешкає біля 7 мільярдів людей, і якщо кожен почне ставити власні інтереси на перші місце, то в підсумку ми отримаємо… ще гіршу картину, яку спостерігаємо нині: світ і так мчить до самознищення, а якби всі люди чинили так, як від них вимагає світ, то навряд чи в нас була можливість читати ці рядки. Люди або ж знищили себе з лиця землі, або ж загнали себе знову в кам’яний вік, точніше це зробили б рештки людства…
Але, дяка Богові, Євангельська звістка була почута протягом століть чималою кількістю людей. Кількістю, якої виявилося достатньо, щоб врятувати світ від остаточного краху. І в цьому є заслуга старань апостола Павла, хоча він обов’язково зауважив би, що не його – а виключно благодаті Божої.
Так що ж має на увазі Біблія під поняттям «покаяння»? – Це постійне пам’ятання беззаперечного факту: Бог попри наші численні гріхи простив нас і дав нам шанс жити оновленим життям, щоб ми могли нести світу Благу Звістку про любов Божу, яка спрямована абсолютно до кожного: «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8). І добрим прикладом у цьому нам може слугувати апостол Павло – палкий гонитель християн, який завдяки благодаті Божій став апостолом народів, якого згадують і понині.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Павлове покаяння
Ваш коментар: