Якщо вам випаде можливість поїхати до Ватикану, зайдіть у центральну частину базиліки Св. Петра і подивіться вгору. Ви обов’язково побачите одні з найважливіших слів Ісуса. Під куполом по колу метровими чорними літерами на золотому тлі викарбувано латинською мовою напис: «Ти – Петро (скеля), і на цій скелі Я збудую мою Церкву, і ключі тобі дам від Царства Небесного».
Уявіть, що ви присутні під час тієї надзвичайно важливої розмови Ісуса з Петром. Повернімося до міста Кесарії Пилипової, де ці слова прозвучали вперше. Уявімо, що чуємо їх уперше і розуміємо так, як могли розуміти їх дванадцять апостолів.
А ви за кого Мене маєте?
До цього моменту в Євангелії від Матвія читаємо, як Ісус будує Своє Царство в Галілеї, що на півночі Ізраїлю. Проте в 16-му розділі Його програма побудови Царства набуває нового важливого виміру. Ісус веде Своїх дванадцятьох учнів на північ від Галілеї, до міста, що називається Кесарія Пилипова. Там Він розпочав розмову, яка назавжди залишила свій слід в історії християнства.
Спочатку Ісус запитав апостолів, що думають люди про Нього і Його владу.
Апостоли відповіли, що одні мають Ісуса за Івана Христителя, а інші – за Іллю, Єремію чи ще когось із пророків. Почувши відповідь, Ісус звертається до дванадцятьох апостолів і ставить запитання на особистому рівні: «А ви за кого Мене маєте?» (Мт. 16:15).
Тоді Симон-Петро відповідає від імені всіх: «Ти Христос, Син Бога Живого» (Мт. 16:16). Інакше кажучи, Петро каже: «Ти – помазаний цар, на якого ми чекали. Ти Той, Хто відновить Ізраїль і визволить нас». Промовивши ці слова, Петро став першим у Євангелії від Матвія, хто чітко визнав, що Ісус є довгоочікуваним Месією.
Ісус відповів на це благословенням: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі» (Мт. 16:17-19).
Нове ім’я
Слова Ісуса до Петра, які одразу привернули увагу апостолів, стосувалися зміни імені Симона. Ісус не присвоїв йому якогось скороченого імені, яке було би легше вимовляти чи запам’ятати. Він разом з іменем дав йому нове покликання. Згідно з єврейською традицією, зміна імені людини означала зміну, що відбувалася в самій людині. Коли Бог виділяв певних людей для особливих завдань, Він зазвичай давав їм нові імена, щоб позначити їхнє нове призначення в Божественному плані. Наприклад, Аврам став Авраамом (що означає «батько багатьох»), коли Ягве обрав його, щоб зробити «батьком багатьох народів» (Бут. 17:5). Так само патріарх Яків отримав нове ім’я Ізраїль, що позначало важливу роль, яку він матиме як батько дванадцятьох племен нації Ізраїлю.
Нове ім’я означає нову місію. Таким чином, коли Ісус дав Симонові нове ім’я, Він відокремив цього апостола від інших дванадцятьох і наділив його особливим завданням. Зміна імені давала зрозуміти апостолам та іншим євреям першого століття, що Ісус відводить Петрові у Своєму Царстві важливу роль.
Як скеля
Другим елементом, який привертає увагу в словах Ісуса до Петра, є саме ім’я. Ісус дав Симонові ім’я Петро. Арамейською мовою, якою говорив Ісус, воно звучить як Кифа – «скеля». Цікавим є те, що ім’я Кифа для чоловіків було невластивим і не вживалося. Сьогодні ім’я Петро поширене в багатьох сучасних мовах світу, чого в часи Ісуса не було. Христос узяв звичайне слово «скеля» і використав його, щоб назвати людину, Симона-Петра. Аби зрозуміти особливість такого вчинку, уявіть, що ваше ім’я змінили на «камінь», «валун» чи інше слово, яке зазвичай не використовують як власну назву.
Що хотів сказати Ісус, коли назвав Симона словом, яке не було іменем? Що Він мав на увазі, коли говорив, що на Кифі Він побудує Церкву Свою і ворота пекельні не переможуть її?
На думку спадає кілька образів. На звичайному рівні – Ісус просто сказав, що Петро буде неначе скеля: стійким і твердим фундаментом, який забезпечить Церкву надійним керівництвом на майбутнє. А на вищому рівні – Петро буде як Авраам, тобто скеля, на якій Господь побудував і встановив світ (пор. Іс. 51:1-2). Ці натяки вказують на ключову роль, яку відіграватиме Петро в Божому плані стосовно Церкви.
Ключі до Царства
Після того, як Ісус змінив ім’я Симон на Петро, Він зробив одну річ, яка ще більше підкреслила важливу роль Петра в Царстві. Христос дав йому «ключі від Царства»: «І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі» (Мт. 16:19).
Щоб зрозуміти царську символіку ключів, які Ісус дав Петрові, треба побачити, як їх застосовували в Давидовому царстві Старого Заповіту.
Ключі Давидового дому символізували адміністративну владу «начальника палацу» – царського службовця найвищого рангу в царському дворі. Подібно до прем’єр-міністра в деяких стародавніх близькосхідних царствах, начальник палацу династії Давида керував від імені самого царя та приймав рішення, коли той був відсутній.
У розділі 22 Ісая описує підвищення слуги Еліякима та призначення його на цю найбільш престижну посаду. Як начальник палацу Еліяким вирішував для царя щоденні справи. Він ходив у царському хітоні та здійснював владу, керуючи як батько єврейським народом. Еліяким отримав ключі від дому Давида як символ виняткової влади. Ісая описує нового начальника палацу, який отримав ключі від Царства, такими словами: «І його Я заб’ю, мов кілка, в певне місце, і стане він домові батька свого троном слави» (Іс. 22:23).
Ісус посилався на цей царський образ, коли давав Петрові ключі до Царства. Христос говорив, що Петро буде новим «начальником палацу» в Царстві, яке Він будує. Як ключі були символом того, що цар Давид наділив своєю владою прем’єр-міністра, так Ісус, коли давав Петрові ключі до Царства, ніби говорив: «Ти, Петре, будеш прем’єр-міністром у Моєму царстві. Я наділю тебе Своєю владою так, що ти зможеш бути пастирем людей у Моє ім’я».
