Ісус знав, що Ізраїль потребує радикальної зміни влади. Він споглядав натовпи людей зі смутком, знаючи, що їхні провідники вороже налаштовані до Нього і прагнуть відвернути від Нього людей.
Він милосердився над тими людьми, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. Тоді Він каже Своїм учням: «Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Мт. 9:36-38).
На цьому етапі Свого служіння Ісус зробив щось, чого не робив до цього. Порівнюючи людей Ізраїлю з вівцями без пастиря та розуміючи нагальну потребу в нових провідниках для них, Ісус звернув очі на Своїх найближчих учнів і вибрав з-поміж них дванадцятьох чоловіків, щоби вони стали особливими управителями в Його Царстві. Це обрання дванадцятьох апостолів позначило велику і важливу зміну в Його служінні.
Більш ніж дванадцять
Для єврейського народу число «12» означало щось набагато більше ніж дюжину. Священне число пригадувало про дванадцять поколінь Ізраїлю, які походять від дванадцятьох синів патріарха Якова. Ці дванадцять племен були наріжними каменями, на яких побудована нація Ізраїлю. Ісус накреслив усе, ґрунтуючись на традиційному символізмі. Пройшовши поміж рядами Своїх численних послідовників і вибравши дванадцятьох чоловіків, щоби вони були Його близькими помічниками, Ісус робить важливе послання. Його дія обрання дванадцятьох чоловіків для особливого завдання ніби промовила: «Ось тут є Новий Ізраїль». Це була ознака того, що всі надії євреїв на віднову Ізраїлю втілилися в Ісусовому русі.
Тому, коли Ісус вибирав дванадцятьох апостолів, Він символічно виявляв Свій намір відбудувати Ізраїль – відродити Ізраїль навколо Себе разом з апостолами як головними провідниками.
Побудова Церкви
Слово «апостол» означає «посланий». Апостол представляє того, хто його послав, і бере участь у владі цієї особи.
Євангеліє від св. Матвія звертає нашу увагу на це значення через літературні засоби. Використовуючи літературний прийом, який часто називають «хіазм» (chiasm), Матвій проводить паралелі між тим, що Ісус робить у 9:35-39, та місією, яку Він доручив апостолам у 10:1-8.
Ісус проповідує Царство та зціляє хворого (9:35), Він бачить народ, немов овець без пастиря (9:36), і відчуває потребу в робітниках, щоби послати їх до цих овець (9:38). Усе це є паралеллю в протилежному напрямі: Ісус посилає апостолів (10:5), немов пастирів, до загублених овець Ізраїлю (10:5), щоби вони проповідували Євангеліє Царства й оздоровлювали хворих, як Ісус (10:7-8) (див. схему внизу)
Апостольська влада Матвій 9:35-10:8
- (А) Ісус ходив, проповідуючи Євангеліє та зціляючи хворих (9:35)
- (Б) Народ є, «як ті вівці, що не мають пастуха» (9:36)
- (В) Просіть Господаря, щоб вислав робітників (9:38)
- (Г) Ісус кличе дванадцятьох учнів (10:1)
- (Ґ) Ісус дає владу дванадцятьом (10:1)
- (Г) Імена дванадцятьох (10:2)
- (В) Ісус посилає дванадцятьох (10:5)
- (Б) Ісус посилає їх «до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (10:6)
- (А) Апостоли проповідують, «що наблизилось Царство Небесне», та зціляють (10:7-8)
У хіазмічній структурі найбільш важливим є те, що лежить поміж усіх паралелей. Розповідач історії хоче це підкреслити. У центрі паралелей у Матвія 9-10 є Ісусове обрання апостолів і надання їм влади (10:1-2).
Тематика Ісусової влади для Матвія є важливою. У першій главі Матвій показує Ісусову месіанську владу як правдивого Сина Давида разом із Його родовою лінією, котру відображає в родоводі. Матвій 3 показує Ісусову владу як помазаного Царя, на Якого сходить Дух на ріці Йордан. У Матвія 4 Ісус використовує Свою владу над дияволом, тричі перемагаючи його під час трьох спокус у пустелі. У Матвія 5-7 Ісус встановлює Свою владу в навчаннях Нагірної проповіді, а у 8-9 Він показує Свою владу над стихіями, морем, хворобами, немочами і навіть над нечистими духами. У Матвія 1-9 суцільно йдеться про встановлення Ісусової месіанської влади через Його слова та добрі діла.
У Матвія 10 владу Ісуса передано вже дванадцятьом апостолам. Після того як фарисеї звинуватили Ісуса в співпраці зі сатаною (9:34), Ісус зібрав дванадцятьох апостолів, аби вони стали керівниками відновленого Ізраїлю, який Він будував.
Апостольська влада
Щоби підкреслити реалізм влади апостолів, Ісус пішов настільки далеко, що сказав їм: «Хто вас приймає – приймає Мене» (Мт. 10:40). Одержавши владу від Самого Ісуса, апостоли стали представниками Христа. Ісус говорив зрозуміло: хто хоче Його приймати, повинен приймати Його апостолів.
