Сила старої жінки (Лк. 2:36-40)

Не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.

Мріємо про великі вчинки для Бога. Хочемо зробити для Нього щось велике й одночасно (ну що ж, така природа речей) потрапити на перші шпальти газет. Підкорюємо для Ісуса чергові країни та утверджуємо віру на чергових континентах.

Забуваємо, що Богові треба служити передусім молитвою та постом. Якби Господь Бог придивився до ідеально підготовленого місіонера, який, проте, забуває молитися, і до слабкої, старої жінки – такої, як пророчиця Анна, – то обрав би останню.

Сила християнства не в досконалості й ефективності організації, а у відданих Богові серцях.

Попередній запис

Чия ми власність? (Лк. 2:22-40)

Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу. Звідки взявся в Ізраїлі звичай приносити до святині первенців? ... Читати далі

Наступний запис

Запитувати, запитувати, запитувати... (Лк. 2:41-51)

Запитував їх. Дванадцятирічний Ісус здивував єврейських старійшин Своєю кмітливістю. Книжників вразило те, що говорив, вразили Його відповіді. Ісус, однак, не ... Читати далі