Біблія постійно закликає людей сподіватися на Бога: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1Пет. 5:7). Проте насправді мало хто послуговується цією порадою, що має здаватися дивним, адже Господь всемогутній і людинолюбний, через це нерозумно не вдаватися до Його допомоги. Але попри цей цілком логічний факт, більшість людей воліє покладатися на власні сили, а не просити Бога про допомогу. Що ж заважає людям покладатися на Бога?
Як не дивно, вони самі, а точніше – людська гординя. Більшість людей не хоче визнавати Божого верховенства, вважаючи за краще посісти Боже місце самим. Втім, у людей це не виходить, і Боже місце займає ідол, якому люди поклоняються і служать. Найчастіше цим ідолом стають матеріальні багатства. При чому цей ідол може поневолювати людину непомітно для неї самої, у той час, коли вона може вважати, що вірить і служить Богові.
Про таку можливу небезпеку попереджав Христос у Своїй Нагірній проповіді: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24). Але людині, яка виявилася поневоленою служінням мамоні, не так вже просто збагнути, що вже не матеріальні статки належать їй, а натомість вона – служить і поклоняється їм.
Як же уникнути цього небезпечного духовного стану? На допомогу приходить Христова порада: «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?» (Мт. 6:25,26). Христос нагадує всім нам, що ми, люди, є для Бога найбільшою цінністю, і якщо Бог піклується про маленьких пташок, то Він тим більше піклується особисто про кожного з нас.
Головне – у це вірити, інакше нам не вдасться побачити проявів Божої турботи. Адже в іншому випадку ми будемо вважати, що це наслідки наших власних старань і зусиль, чи допомога небайдужих людей, чи «усмішка долі», чи лише просто збіг обставин допомогли нам у черговий раз. Як можна здогадатися, більшість людей так і вважає, не утруднюючи себе роздумами про те, що можливо Хтось дбає про них. Про Бога такі люди зазвичай згадують лише в тому випадку, коли в їхньому житті стаються якісь негаразди, звинувачуючи в них саме Його…
Але «всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати…» (Ів. 1:12). І саме до Божих дітей звернені наступні слова: «Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться (Мт. 6:31-33).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Бог та ідоли
Ваш коментар: