
Коли Його слава поширилася всією Галілеєю, маси народу збиралися біля Ісуса, благаючи про допомогу. Хворі прохали про зцілення. Сліпі кричали про відновлення зору. Поганські урядовці зверталися до Нього з просьбами про зцілення їхніх дітей.
Водночас Матвій розповідає історію про паралітика, який сам не міг наблизитися до Ісуса. Однак щирі друзі недужого принесли його до Ісуса, щоби Той допоміг. Ісус, своєю чергою, дав чоловікові щось, що, можливо, значно перевищувало сподівання хворого. Ісус не лише зцілив його від фізичної неспроможності рухатись, давши чоловікові силу встати і йти, а й обдарував його духовно через прощення гріхів: «І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» (Мт. 9:2).
Через прощення гріхів цьому чоловікові Ісус виконує дію, яка є надзвичайно продуктивною. Вона яскраво засвідчує добрі новини, але в спосіб, який може бентежити тих, хто є свідком цієї події.
Відпущення гріхів було одним із головних знаків Нового Заповіту. Пригадайте, що євреї трактували свої страждання під поганським пануванням як наслідок власної грішності (пор. Втор. 28:15-68; Дан. 9:1-19). Ось чому кілька пророцтв зі Старого Заповіту говорили про Новий Заповіт, в якому Бог звільнить Ізраїль з-під чужинського гніту і зробить це через звільнення ізраїльтян від їхніх гріхів (пор. Втор. 31:31-34; 33:4-11; Єз. 36:25-27; Дан. 9:24).
Прощення гріхів і віднова Ізраїлю йдуть поряд. Тож коли Ісус прощав гріхи, то Він не просто давав приватні духовні благословення привілейованим індивідам. Радше Він звіщав здійснення всього, на що євреї сподівалися. Через відпущення гріхів Ісус символічно звіщав про ранок Нового Заповіту і прихід довгоочікуваного Царства. Це справді були добрі вістки.
Заміна святині
Але не всі це так сприйняли. Замість радіти, книжники звинуватили Ісуса в богохульстві (Мт. 9:3). Вони вірили, що лише Бог може відпускати гріхи та що Він робить це через храмових священиків і храмові жертви. «Що цей чоловік вдає зі себе, коли прощає гріхи поза храмом?» – могли вони казати.
Таким чином, простими словами «Прощаються тобі гріхи» Ісус виконував те, що міг робити лише Бог. Христос казав євреям: «Те, що ви колись могли одержати в Єрусалимському храмі та через левитське священство, тепер можете одержати прямо тут і зараз через Мене». Тобто Ісус відкинув усю систему Храму і заразом проголосив Себе джерелом прощення гріхів. Він зробив Себе Новим Храмом, натякаючи, що дні Святині в Єрусалимі доходять до свого завершення. Тож нічого дивного, що книжники були такі стурбовані.
Відкритий стіл
На додаток до зцілення хворих і прощення гріхів Ісус був зайнятий побудовою Свого Царства навіть тоді, коли споживав їжу за обіднім столом. Протягом усього Свого служіння Ісус запрошував грішників та інших вигнанців суспільства до участі в спільній трапезі.
Однак практика спільної трапези була чимось більшим, аніж жест теплої гостинності. Це була революційна дія, яка розпалювала багато суперечок. Розважте про сцену в Матвія 9: «І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями. Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?» (Мт. 9:10-11).
Чому книжники так захвилювалися? Щоби зрозуміти їхню тривогу, нам варто більше дізнатися про ритуал споживання їжі в першому столітті.
Щось більше, як набитий рот
Ми не можемо переоцінити важливість спільної трапези з «правильними» людьми в юдаїзмі першого століття. У стародавньому Ізраїлі споживання їжі було священною справою. Запросити людей до трапези фактично означало запросити їх стати членами твоєї родини.
У нашому сучасному суспільстві ми можемо сидіти за столом у ресторані з людьми, про яких зовсім нічого не знаємо. Однак у давніх ізраїльтян спільне споживання їжі та напоїв символізувало спільність життя. Воно кувало завітні узи й інтерпретувалось як встановлення родинних стосунків. Наприклад, якщо два вороги укладали мир між собою через спільне споживання їжі, то після цього ставилися один до одного як брати! (Пор. Бут. 26:26-31; 31:54-55). Ось чому євреї споживали їжу тільки з членами своєї родини або з ізраїльтянами, які належали до тієї самої, що й вони, соціальної та релігійної верстви. Найбільш вірні євреї ніколи не споживали їжу спільно з поганами чи грішниками.
Більше, ніж інші релігійні групи, фарисеї особливу увагу приділяли законам спільної трапези. В їхньому бажанні бути відокремленими від когось і чогось, що не є святим, фарисеї навчали, що євреї мають споживати їжу спільно лише зі співбратами-євреями, які дотримуються закону. Фактично 229 із 341 закону стосуються саме спільних трапез!
Це пояснює те, чому фарисеї так непокоїлися, коли Ісус споживав їжу спільно з грішниками та митниками. Як Ісус міг сідати до столу з митниками, яких вважали зрадниками та колабораціоністами Риму й Ірода і які забирали гроші в єврейського народу для ворогів?
Тож коли Ісус обідав за столом, виглядало, що Він святкував Своє Царство з «неправильними» людьми. Правдивий єврей ніколи не мав би навіть думати про таке!
Наказ лікаря
Однак такими шокуючими діями Ісус кидав сміливий виклик. Він свідомо обирав суперечливих партнерів за столом, щоби наголосити на універсальності Своєї місії та показати Свою силу в переміні грішників і запросити їх знову до завітної спільноти.
Зверніть увагу, що відповів Ісус на фарисейські докори: «Лікаря не потребують здорові, а слабі!» (Мт. 9:12). Як лікар контактує з хворим, так Ісус наближається до грішників, аби відновити їхнє духовне здоров’я. Саме тому Його практика спільного трапезування з грішниками та митниками означала більше чудо, ніж зцілення сліпоти, прокази чи інших недуг. Без жодного слова Ісус символічно приєднав наново до Божої завітної родини всіх відкинених і проголосив несподіване відкинення членів у царстві, яке Він будував.
І знову Його дії промовляють голосніше за слова.
