«За всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мф. 12:36,37), – зважаючи на це Христове попередження, треба завжди бути обережним у своїх судженнях. Особливо, коли заходить мова про припустимість помірного вживання або ж про повну відмову від будь-якого вживання алкоголю. Адже в церковних колах з цього приводу, втім, як і з безлічі інших питань, немає цілковитої згоди. І більш за все ніколи не буде.
А в питанні вживати або ж не вживати алкоголь загалом існує два протиборчих табори вірних (принаймні, складається таке враження), які притримуються з цього приводу двох думок: одні категорично виступають проти будь-якого вживання алкоголю, інші вважають, що помірне вживання алкогольних напоїв цілком припустиме. І ті, і другі наводять для захисту своєї думки і біблійні цитати, і історичний досвід: починаючи з біблійних часів і закінчуючи сучасними реаліями. І наведені доводи можуть бути в цілому вірними і матимуть право на існування, проте навряд чи вони переконають опонентів. Швидше за все, люди будуть більш впевненими у власній правоті і в неправоті опонентів. Так що подібним диспутам не буде кінця і краю.
Але якщо не заглиблюватися в подібні суперечки, можна в доводах обох сторін знайти дещо спільне – обидві засуджують пияцтво, тобто надмірне вживання алкоголю, що багате на погані наслідки і призводить до залежності, алкоголізму – страшної недуги, яка забрала чимало людських життів і поламала не менше людських доль. Отже, за бажання, серед опонентів можна знайти точки дотику, за допомогою яких… не знайти згоди, це навряд чи вдасться, але спромогтися зробити щось добре. Як наприклад, допомогти якійсь алкогольно залежній людині позбутися її страшної недуги. Адже ви не забули, що Біблія однозначно засуджує пияцтво і прямо каже, що «п’яниці… Царства Божого не успадкують» (1Кор. 6:10). От і допоможіть нещасному потрапити в Небесні обителі. Погодьтеся, це набагато краще, ніж марно намагатися доводити іншим вірним свою точку зору як єдино вірну, зважаючи на те, що вони так само впевнені у власній правоті.
«Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе» (Лк. 10:27), – саме так звучать дві найголовніші заповіді Закону Божого. У них говориться про любов, а не про «пити» чи «не пити». Але за подібними суперечками, які носять другорядний, якщо не третьорядний характер, Божа заповідь про любов просто забувається, вона губиться за полемікою, за намаганням довести будь-якою ціною власну правоту. Подібним чином діяли фарисеї, які поза все відстоювали дотримання суботи, при чому до такої міри, що впритул не помічали страждань ближніх, яких Господь зціляв суботнього дня: «Є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній» (Лк. 13:14). Що би сказав цей лицемір (саме так назвав його Господь), коли б якась недуга мучила його самого або ж його близьких? Невже б він не прийняв зцілення в суботній день? Певно, що навряд чи відмовився від допомоги.
Так що не забуваймо про те, що у світі повно нещасних людей, які потребують Божої допомоги, і які ще не знають як отримати її. Не забуваймо, що окрім Божої допомоги, люди потребують і допомоги, яка цілком під силу простим вірним. Не марнуймо час на другорядні суперечки, які тільки затуляють від нас реальні проблеми наших ближніх. Ближніх, яких Господь закликав любити як самих себе. І замість того, щоб завзято відстоювати перед іншими вірними свою точку зору в різних другорядних питаннях, краще знайдіть з ними щось спільне задля того, щоб нести світові Благу Звістку. Не забуваймо, що «блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5:9). Саме миротворці, а не сперечальники.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Точки дотику
Ваш коментар:
