Сад, повен благодаті (Лк. 1:26-38)

Радій, благодатная.

Сьогодні багатьом людям легше вірити в золоту рибку, ніж у Господа Бога. Якщо ми, однак, сильніше б вірили в Бога, ніж у золоту рибку, то про що просили б Його, про що молилися б і волали до Нього? Може, про гроші, про здоров’я (кажуть, воно найважливіше), про працю, про успіх у жінок або в чоловіків? Євангеліє підказує іншу відповідь: маємо просити про благодать.

А може, не так про благодать, як про вміння приймати її. Бог не скупий і охоче обдаровує благодаттю, тож справа лише в нас – ми немовби вдягнулися в дощовик і не дозволяємо благодаті торкнутися нашого нутра. І тому ми, як суха земля, як пустеля, постійно спраглі.

Марія була повна благодаті, була квітучим садом. Нехай її заступництво допоможе розцвісти й нам.

Попередній запис

Без Бога ні до порога (Лк. 1:26-38)

І оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. Ми стільки разів пробували, але нічого не виходило. Починали спочатку, та ... Читати далі

Наступний запис

Нехай (Лк. 1:26-38)

Нехай буде мені згідно з словом твоїм! Велич Марії полягала не в мудрості, бо багатьох речей, які з нею відбувалися, ... Читати далі