З чого почати? (Мр. 16:15-20)

Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!

У Євангелії чуємо місійний наказ: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Мр. 16:15). Бог хоче, щоб Євангеліє проповідували всюди, кожній людині. Ревність змушує багатьох християн, священиків, черниць, а також мирян покидати свій рідний край і вирушати до далекої Африки, Азії чи Америки, щоб там розповідати людям про Христа та свідчити Його своїм життям.

Це, без сумніву, важкий труд і самопосвята, перед якими належить з повагою схилити голову. Думаю, однак, що існують місійні подорожі в сто разів важчі й у сто разів небезпечніші, ніж поїздка до Африки. Ідеться про місії у власній родині, у класі, на роботі. Як іноді важко тут, на місці, давати свідчення своєї віри, стати на захист євангельських цінностей, не цуратися Христа. Адже ми не хочемо, щоб нас вважали якимось фундаменталістами чи фанатиками.

Мусимо визнати, що комусь вдалося прищепити нам переконання, що релігія – це приватна справа. І тому на того, хто починає просто й відкрито говорити про Бога, дивляться як на людину, яка в товаристві втнула якусь дурницю та ще й усміхається.

Рівно місяць тому ми відсвяткували Різдво. Скільки ж із цієї нагоди на різних радіостанціях і телевізійних каналах було виголошено гарних слів, зворушливих побажань, скільки тепла й ніжности. І як часто різні ведучі не могли видушити із себе, що це все на згадку про те, що колись, десь Бог прийшов у світ. До яких тільки мовних хитрощів вони не вдаються, аби не промовити імені Ісус.

Як би там не було, ми часто приймаємо цей медійний стиль і тому ім’я Господа Ісуса виголошуємо лише тоді, коли гепнемо собі молотком по пальцю, коли в нас збігає молоко або коли дзвонить телефон і хтось одночасно стукає у двері.

Можемо бути свідками Ісуса без фундаменталізму й фанатизму. Просто, звичайно й нормально говорити про Бога, як про все, що має для нас значення, що є важливим. І ця наша природність буде найліпшим способом позитивного впливу на інших і найліпшим виконанням місійного наказу.

У Діях апостолів цей місійний наказ поділено на певні етапи: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). В Єрусалимі – це означає в себе вдома, там, де ми тепер перебуваємо, Юдея – це моя країна, це найближче оточення, Самарія – це сусіди і нарешті наприкінці – край землі, те, що найвіддаленіше від нас.

Перш ніж почнемо чинити великі речі, почнімо чинити дрібні. Перш ніж здобудемо великі перемоги, виграймо спочатку малі справи. Перш ніж досягнемо краю землі, зробімо перший крок, хоча б найменший.

Попередній запис

Так може бути й тепер (Мр. 16:15-20)

А Господь помагав їм. Якщо поглянути на весь безмір беззаконня й лиха у світі, то можуть опуститися руки. Як це ... Читати далі

Наступний запис

ЦЕ діє (Лк. 1:5-25)

Почута молитва твоя. Захарія гаряче й щиро просив у Бога нащадка, а водночас не вірив у те, що може трапитися ... Читати далі