Запитання не завжди є запитанням (Мр. 10:17-27)

Що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?

Деколи запитуємо, бо чогось не знаємо. А часом запитуємо, бо шукаємо підтвердження того, що знаємо. Так було й з багатим юнаком. Прибіг до Ісуса й запитував, як можна успадкувати життя вічне, але насправді шукав підтвердження того, що живе правильно. Можливо, шукав похвали, а може – заохочення («Хай так буде й надалі») або чогось подібного. Та почувши те, чого не сподівався, був приголомшений, засмучений та розбитий. І врешті пішов своєю дорогою.

Тож нехай би в нас було те, чого не вистачило тому юнакові, а саме повна готовність постати перед Богом. Бог має бути нашою метою, а не засобом для досягнення зовсім інших цілей, які ми собі вигадали. Це ми маємо служити Йому, а не Він нам.

Попередній запис

Що я з того матиму? (Мр. 10:13-16)

Бо таких Царство Боже. Що я з того матиму? Корисливість і холодний розрахунок дедалі частіше мають визначальний вплив на міжлюдські ... Читати далі

Наступний запис

Любити в сто разів більше (Мр. 10:28-31)

В сто раз більше тепер, цього часу. Ми почули один із найнезрозуміліших уривків Біблії. Найчастіше думаємо так: «Ідемо за Христом, ... Читати далі