Був уздоровлений.
Люди бігали по всіх усюдах і приводили, приносили всіх своїх хворих. Були свідками їхнього оздоровлення. Напевне, разом зі зціленими тішилися й були сповнені подиву.
Забули про одне. Забули про те, щоб самим упасти до ніг Ісуса, ухопитися за край Його плаща, торкнутися Його торочок і благати про зцілення.
Фізично могли почуватися (і, мабуть, почувалися) чудово, але людина – це не лише тіло, а й душа, яка теж може хворіти і страждати.
Хто з нас здоровий? У німецькій мові те саме слово означає водночас і «здоровий», і «цілий» – немовби це те саме. Власне, це і є те саме: здоровий – це той, кому нічого не бракує, у кого все впорядковано, все на місці – зокрема й клепки в голові та єрархія цінностей у серці.
У житті нам часто чогось бракує – бракує любови, бракує сенсу життя, бракує безпеки. Це великий тягар – хвороба, яку носимо десь у глибині нашої душі. І з цим усім треба піти до Ісуса. Ні, не приводити інших, а самому постати перед Ним.
Проблема лише в тому, що шалено важко зробити цей крок. Навіюємо собі, що почуваємося цілком добре; нам важко зізнатися у власній слабкості. Заперечуючи хворобу, не повернеш здоров’я – у такій ситуації потрібен лікар, потрібен Ісус.
