А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати.
Те, за чим людина тужить і чого прагне, перевищує її фізичні можливості. Часто мріємо про те, щоб літати, але, навіть надягнувши лижі, лише знамениті стрибуни з трампліна можуть пролетіти трохи більше ста метрів, та й то радше падаючи, ніж здіймаючись у небо. Приблизно така сама ситуація й з іншими нашими мріями – бідному завжди вітер в очі. Важко тоді думати про літання. Можна, проте, упіймати вітер у вітрила, і тоді наші здібності, наші зусилля, наша праця будуть помножені. Для людини, яка вірує, цим вітром є Бог. Коли людина зустрічає Бога й бере Його в човен свого життя, вона переживає чудо преображення. Під час бурі приходить порятунок, сіті наповнюються рибою, людина здійснює те, що було неможливим.
Так діється, коли запрошуємо у свій човен Бога. Частіше, однак, буває, що людина утверджується в думці, що бачить перед собою примару та якнайшвидше відпливає в протилежному напрямі.
