Тема про перебування з Ісусом чи перебування в Ньому, що кілька разів повторюється в Ів. 14 у гл. 15, ще раз підкреслена і втілена в образі виноградини та галуззя. Ця метафора є однією з найвиразніших у Євангелії від Івана. Ця метафора звертає нашу увагу на нерозривний зв’язок між виноградною лозою та галуззям і повну залежність галуззя від виноградної лози, щоб вони мали життя й плодоносили.
У цьому фрагменті запрошення побудувати близькі стосунки змальоване за допомогою концептуальної картини виноградної лози та галуззя. Виноградина неспроможна принести плоду сама з себе, а лише за допомогою лози. Призначивши апостолів як «друзів» (улюблених), яким Ісус розкриває все, що почув від Отця (в. 15), Ісус проголошує, що любить учнів так само, як Отець любить Його (в. 9), що вони покликані й забезпечені (їм надаються засоби для життєдіяльності), щоб виростити плоди (в. 16), і будуть прославляти Господа своїми плодами, так само як Ісус прославляє Господа всім Своїм життям (в. 8). Цей концепт втілений у символічному образі «дому» (15:4; пор. 14:17). Дім – це не будівля чи житло, це місце, де люди відчувають, що вони сім’я. Відчуття домашнього затишку створене всіма членами родини, які докладають свідомих зусиль, щоб плекати атмосферу причетности до місця, де задовольняються потреби всіх членів родини. Дім – це місце, де вас приймають таким, яким ви є, це місце відпочинку і свободи. Ісус запрошує Своїх учнів почуватися як вдома разом із Ним та в Його присутності, так само як Він почуває Себе в їхній присутності. Ів. 10:9 змальовує такі самі почуття.
15:1-17 – Ісус – виноградина, Його учні – гілки
Цей фрагмент містить ще одне твердження «Я є», але цього разу автор привертає увагу до постаті Ісуса: «Я – Виноградина», та до учнів: «Ви – галуззя». Терміни «Я є/ви є» підкреслюють живі та нерозривні стосунки між Ісусом і Його послідовниками. У декількох фрагментах СЗ Ізраїль описаний як Божий виноградник (Іс. 5:1-7) та як «лоза виноградна» (Пс. 80: 8-16). Тут Ісус і Його послідовники, оновлений Ізраїль – це виноградина. Завдяки тісним стосункам із Отцем Ісус – це виноградина, яка приносить добрий плід, на відміну від Ізраїля, який досить часто відділяв себе від Бога, бо «гризе її вепр лісовий» (Пс. 80:14). Обравши виноградину, апостоли отримують власну ідентичність і стають плодючими гілками, так само як Ізраїль отримав свою ідентичність, обравши YHWH своїм Богом і ставши Божим народом. Ісус застерігає учнів, щоб вони не були такими невірними, як Ізраїль, бо інакше вони також будуть відділені від Нього і знищені вогнем (в. 6).
Основна увага в цьому фрагменті зосереджена на плодоносній лозі (вв. 2б-5,17), а не на гілки, що не плодоносить (вв. 2а, 6). Як Господь посадив і плекав Ізраїль як обрану виноградину, так само Господь плекає Ісуса, що є виноградиною, і особливо піклується про Його «гілки», якими є учні. Усе Боже діяння націлене на учнів/гілки, а не на виноградину. Господь обрізає плодоносні гілки, щоб вони могли ще більше плодоносити. Обрізання – це необхідна умова для покращення плодоношення. Це болючий процес, який має індивідуальні особливості. Ми не можемо покладатися на те, що когось вже обрізували, кажучи, що «Ісуса обрізували 2000 років, тому, мовляв, мене вже не потрібно обрізувати сьогодні». Учні Ісуса не можуть зупинити свого зростання. Чим більше в кожному енергії та життя, яке дає виноградина, тим більше людина потребує обрізування.
Це послання передбачало особливий заклик до членів Іванової спільноти. Їх будуть переслідувати погани, вони будуть потерпати від наслідків розколу спільноти, спричиненого розкольниками, які стали противниками Христа, вони будуть страждати через відлучення від синагоги. Твердження у в. 6 про плодоносні гілки перегукується з листом до ангела Церкви в Лаодикїї (Об. 3:14-22, особл. вв. 15-16).
Учні обрізані Словом Ісуса (в. 3), і ця дія є викликом для них, щоб вони зростали у вірі та протистояли випробуванням. Ісусове слово любови (Євангеліє) – це дія, а не просто інформація; вона виконує в учневі Христа саме ту дію, яку позначає. Від учнів вимагається лише жити в Ісусі та піддатися Божій дії, що посилить їхнє зростання. Ісус дає Свої дари учням; Він діє в їхньому нутрі, щоб забезпечити єдність Його слів (15:7), Його любови (15:9-10), Його радости (5,11), Його Духа (14:17), Себе самого та Свого Отця (14:23).
Як результат цього тісного взаємозв’язку, між виноградиною та гілками і між самими гілками виникають міцні й очікувані стосунки (15:12-13,17). Любов Ісуса до Своїх учнів, в основі якої лежить любов Бога Отця до Нього (15:9), вважається тим законом, який потрібно виконувати (15:12,17, пор. 13:34-35). Це любов, яку навіть смерть не може зруйнувати (15:13). Учні демонструють, що вони дійсно отримують цю любов від Ісуса і, у свою чергу, дають свою любов один одному, так само як Ісус полюбив їх (15:10). Кожна позитивна відповідь від учнів, що є Його гілками, отримає нагороду.
Очевидно, взаємини Ісуса з Богом Отцем є критерієм для формування стосунків з Його учнями. Він бажає дати їм усе те, що має Сам, або чого б Він бажав для Себе, якщо говорити людськими словами. Ісус перебуває з Отцем і в Небесному Отці та дотримується заповідей Отця, так само й учні мають перебувати з Ним і в Ньому та дотримуватися заповідей Господа (15:10). Учні прославляють Бога тим, що приносять плід, так само як чинить Ісус, виконуючи Божу волю (15:8, 16): Він перебуває в Бозі і приносить плід (1:18; 10:30,37-38; 14:10-11). Учні перебувають у Ньому (15:2), щоб усі люди побачили Бога в Ісусові (1:18; 14:7-9), тому їм слід бачити Ісуса в Його учнях. Так само як Ісус любить Своїх учнів, Його учні мають любити один одного (15:9-12). Як Господь любить Ісуса і дає Йому все (3:35; пор. Мт. 28:18), так само й Ісус любить Своїх учнів і все їм відкриває (15:15). Діла і слова Ісуса від Бога, так само як діла і слова учнів мають бути від Ісуса (14:5-11). Ісус іде до Бога, до життя з подостатком; Він посилає Святого Духа Своїм учням, щоб перебувати в них, надихати їх на виконання ще більших вчинків.
Як нам зрозуміти метафору виноградини та галуззя в наш час? Господь «обрізає» нас, іноді допускаючи нещастя чи лихо в наше життя. Саме через поранення, яке Ігнатій Лойола отримав під час військової кампанії, він став пристрасним послідовником Христа і внаслідок цього заснував орден єзуїтів, що дав народження багатьом святим і приніс добрий плід для Церкви й світу. Бездітність, втрата роботи, навіть смерть рідної людини – чоловіка, дружини чи дитини, може бути засобом, за допомогою якого Бог «обрізає» нас. «Обрізування» є надзвичайно важливим через нашу гріховну природу та обмеженість нашого земного життя, що має бути очищене і продовжене аж до того часу, поки ми не будемо відповідати образу й подобі Бога в Христі.
Твердження «Я є» у 15:5 є останнім із таких тверджень у Євангелії від Івана. Висновок: ми є гілки. Кожне попереднє твердження «Я є» також передбачає відповідний висновок, хоч автор не дає чіткого пояснення. Перечитуючи ці твердження й розмірковуючи над ними, ми можемо краще зрозуміти, який вплив і наслідок кожне з них справляє на життя послідовників Христа в конкретних обставинах.
