А хто такий «Я є»? (Мр. 4:1-20)

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

Сьогоднішнє Євангеліє довге – притча про сіяча. Довге й соковите – аж капає з його змісту. Неможливо за дві хвилини торкнутися всіх сюжетів – треба щось вибрати. Отож, зупинімося на самій природі притчі, поміркуймо, чому Ісус, навчаючи, так часто використовував цю форму оповіді, чого хотів за її допомогою досягти. Ці відомості знадобляться нам також під час дальшого читання Євангелія – бо зараз розв’язується цілий мішок із притчами.

Розпочнімо від словникового визначення: «Притча – це метафора або аналогія, що базується на схожості з фактами зі світу природи або щоденного життя та привертає увагу своєю внутрішньою динамікою або дивовижністю й незвичним використанням, спонукаючи в такий спосіб читачів до активного мислення» (Католицький біблійний коментар, Варшава, 2001, с. 995).

І відразу зосередьмося на прикінцевих формулюваннях: притча має спонукати до активного мислення. Нещодавно я читав працю однієї особи, яка використала, без жодного єхидства, термін «катехизмове навчання». Згідно з її відчуттями, ішлося про навчання, яке полягало в бездумному, автоматичному запам’ятовуванні певних визначень і подальшому їх безпомилковому, дослівному виголошенні напам’ять без намагання зрозуміти сказане.

Щось у цьому, безперечно, є. Пригадую спогади однієї катехитки, гарний настрій якої, викликаний тим, що навчила дітей Десяти заповідей, зіпсував учень, котрий запитав: «Скажіть, будь ласка, а хто такий Я є?» Не надто обізнаним читачам нагадаю, що Десять заповідей розпочинаються словами: «Я є Господь Бог твій».

Порівнявши мнемонічні методи навчання катехизмових правд з Євангелієм і стилем навчання Ісуса, Який здебільшого використовував притчі, бачимо між цими двома способами пояснення правд віри величезне провалля. Ісус хоче пробудити нас конкретним образом, зацікавити якоюсь історією, але передусім змусити мислити – змусити самостійно мислити.

Віра полягає не в тому, щоб бездумно повторювати певні формули. Віра повинна бути свідомим вибором – не може бути сліпою. Хтось сказав: «Майбутнє за мисленням». Він мав рацію, і щодо віри також.

Попередній запис

І нам може перепасти (Мр. 3:31-35)

Хто Моя мати й брати? Перепало найближчій родині Ісуса. Прийшли до Нього, бо повірили в те, що говорили про Нього ... Читати далі

Наступний запис

Сміття на «вході» – сміття на «виході» (Мр. 4:21-25)

Уважайте, що чуєте Ісус каже: «Уважайте, що чуєте» (Мр. 4:24). За наших часів до цього можна додати: «Вважайте також на ... Читати далі