У синоптичних Євангеліях сказано, що Ісус прибуває до Єрусалима лише один раз, наприкінці Свого земного життя, щоб пережити страждання та смерть, але в Євангелії від Івана переважна частина місії Ісуса відбувається в Єрусалимі та Юдеї. Після весільного бенкету в Кані Галілейській Ісус вирушає до Єрусалима на Свою першу Пасху. Остання Пасха буде Його власною Пасхою, переходом від цього світу до Бога, Який Його послав (13:1). Так само, як і в синоптичних Євангеліях, Його першим актом в Єрусалимі стало «очищення» Храму. Храм слугує центром служіння та прославлення Бога. Те, що Ісус там бачить, є повною протилежністю до сказаного.
У зовнішньому дворі поган відбувалася торгівля. Їх вважали нечистими людьми. Двір був осквернений сумнівною торгівлею, яка там відбувалася, і все це лише посилювало презирливе ставлення до поган. Ще гірше було те, що тварини, яких продавали й купували під час цієї нелегальної торгівлі, призналися для жертвоприношення Богові, а зиск на цьому мали релігійні лідери. Окреслена ситуація дуже нагадує сучасну контрабанду наркотичними речовинами, коли наркобарони сидять по своїх домівках, тоді як дрібні торгівці виконують брудну роботу за них.
Очистивши Храм, Ісус переносить увагу від дотримання звичайної ритуальної чистоти (пор. шість кам’яних посудин, що їх використовували для очищення в 2:6) до проблеми моральної чистоти. Цитата, наведена у в. 16, походить із Зах. 14:21 і говорить про те, що Божий дім – це дім молитви для всіх народів, у тому числі й поган. Провідники не можуть зрозуміти символічного значення дії Ісуса і просять подати їм знак. Учні Ісуса, які вже готові слухати і вчитися, розмірковуючи над його діями, розуміють значення того знаку, згадуючи Пс. 69:9 [10]. Ісус дає знак про Своє воскресення, так само як синоптичні Євангелія згадують про знак Йони. І знову провідники не можуть збагнути, але учні та Марія (Лк. 2:51) бережуть Його слова у своїх серцях і розмірковують над ними. Після Його воскресення вони пам’ятають та вірять у те, що говорить Писання, і в те, що говорить Ісус.
У латинському обряді Ів. 2:19-22 читають під час храмового празника. Ісус говорить про Своє тіло як про храм. У такому тілі Святий Дух перебуває в усій повноті (1:32). Тіло християнина – це також храм Святого Духа (1Кор. 6:19). Зазначений фрагмент спонукає нас до роздумів про те, що саме занечищує Божі доми молитви та людські тіла в наш час. Чи не відбувається й сьогодні нелегальна торгівля в ім’я Бога та релігії? Чи не проголошують люди Слово, щоб мати зиск на тому? Чи не жертвуємо ми для Бога те, що набули неправедним шляхом? У вв. 5-6 Першого послання до коринтян св. апостол Павло наводить чудовий коментар про «очищення», яке потрібно здійснити в людських тілах, що присвячені Богові, аби ми могли віддавати йому хвалу «не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства», але «в опрісноках чистости та правди» (1Кор. 5:8; пор. Ів. 4:24).
Вірші 23-25 – це підсумок, який звертає увагу на те, що Ісус не мав ілюзій щодо людей, які увірували завдяки Його «знакам», бачачи численні чуда. В Єрусалимі люди «увірували» в Нього через побачені «знаки», але їхня віра не була достатньо глибокою і не мала міцного фундаменту знань про Ісуса та Його місію. Прикладом такої неглибокої віри є фрагмент 6:26-31, в якому йдеться про людей, що побачили знак помноження хлібів та послідували за Ісусом, але їм не вдалося зрозуміти глибинного сенсу цього знаку, навіть коли Ісус їм його пояснив (пор. 6:60,66). Цей фрагмент є вступним епізодом до подальшого діялогу з Никодимом у гл. 3.
