Губка та броньований сейф (Мр. 1:40-45)

І змилосердився Він, простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий!

Занур м’яку губку у воду. Вийми її та поглянь: з неї стікає вода, а від найменшого дотику випорскують цілі струмені. Губка просто-таки не спроможна зберегти цю воду для себе.

Так само й з Богом, із Його благодаттю. Вона теж переповнює Його, переливається через край, витікає цілими струменями. Достатньо торкнутися її короткою молитвою чи навіть молитовним зітханням.

А тимчасом деяким здається, що Господь Бог сховав Свою благодать у броньований сейф. Захланно оберігає її та скупо виділяє. Вони почуваються позбавленими будь-яких шансів і навіть не пробують простягнути до Бога руку – тож нічого дивного, що помирають від спраги.

А достатньо було б лише впасти на коліна.

Попередній запис

Приблизно (Мр. 1:29-39)

Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту. Дуже багато людей розміщує Бога по другому боці ... Читати далі

Наступний запис

Знає, чого потребуємо (Мр. 2:1-12)

Відпускаються, сину, гріхи тобі! Бог вислуховує не всі прохання. Вислуховує тільки ті, які добрі для нас і відповідають Його волі. ... Читати далі