І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі.
Я відправив у своєму житті чимало Хресних доріг. Багато їх очолював як священик, а в інших брав участь як дитина, юнак або семінарист.
На окремих стаціях лунало чимало пояснень. Проте найбільше я запам’ятав одну з Хресних доріг у нашій семінарії, під час якої на стації «Смерть Ісуса на хресті» не прозвучало жодного слова. Ця мовчанка була, мабуть, найдоречнішим і, як це не парадоксально, найпромовистішим поясненням.
Бо що ж можна сказати, коли бачиш Божого Сина, Який любить і помирає за нас на хресті?
