9:1-6 – Ісус висилає дванадцятьох апостолів на місію
Лука тоді каже, що Ісус скликав дванадцятьох апостолів і навчив їх наслідувати те, що Він робив досі, тобто йти по двоє в місіонерські подорожі, щоб «проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих». Перш ніж вони виходять, Ісус довіряє їм духовну зброю, потрібну, щоб підкорити всі сили зла. Він каже їм не брати з собою в подорож жодної провізії. Ісус чітко розуміє, що це буде коротка подорож, оскільки вони повинні один раз навчати в якомусь місці, і якщо реакція слухачів виявиться прихильною, залишатися там переночувати; якщо ні, вони мають іти далі. Дванадцять апостолів вийшли і вже незабаром повсюди в найближчих селах «звіщали Добру Новину й всюди оздоровляли» (див. 9:6).
Ісус каже дванадцятьом «обтрусити порох з ніг», коли вони виходитимуть із місця, де їх не прийняли. Це символізувало серйозну погрозу, що означала: ми не бажаємо мати нічого спільного з вами.
9:7-9 – Ірод Антипа хоче знати, хто такий Ісус
Тоді як дванадцять апостолів перебувають у своїх місіонерських турах у Галілеї, Лука змінює обстановку, і ми дізнаємося дещо про Ірода Антипу, одного з синів Ірода Великого. Римляни поставили його правителем над Галілеєю, коли Ірод Великий батько помер у 4 р. до Р. Хр. Звісно, його завданням було тримати все під контролем, і коли до нього одне за одним приходили повідомлення про гідні подиву події в місті Капернаумі та його околицях, звісно ж, Ірод стривожився. Він був в особливому сум’ятті, коли хтось повідомив йому, що Іван Христитель, якому він відрубав голову за те, що той докоряв йому за шлюб із жінкою його брата Іродіядою, встав із мертвих. Можна легко уявити, як його жахала така думка! Що б із ним сталося, коли б Іван Христитель вдруге з’явився перед чоловіком, що був його катом? З іншого боку, надходили повідомлення про те, що то був не Іван Христитель, а якийсь інший пророк чи чудотворець. У всякому разі Ірод хвилювався і був змушений розібратися, у чому річ.
Зауважте, що страхи Ірода не призвели до того, що він розкаявся у своєму жорстокому ставленні до Івана. Натомість він продовжує тремтіти за свою власну шкуру. Він був схожий на багатьох могутніх правителів, чиє сумління настільки змертвіло, що вони продовжували робити жахливі речі, аж поки їх не зупиняла якась більша сила. Як такий, він нагадує багатьох тиранів світу. Пізніше, коли він нарешті зустрівся віч-на-віч з Ісусом (23:6-12), то так і не розкаявся.
9:10 – Учні повертаються
Коли учні повертаються, вони лише розповідають Ісусові про те, що досвідчили під час своїх місіонерських подорожей. Лука каже, що Ісус одразу ж вийшов із Капернаума і пішов до маленького рибальського міста, яке зветься Віфсаїда, розташованого за годину ходьби.
9:11-17 – Ісус годує п’ять тисяч людей
Ця подія – єдине чудо Ісуса, про яке йдеться в усіх чотирьох Євангеліях. Мабуть, вона справила глибоке враження на багатьох учасників, які пізніше переказували свої спогади про те, що трапилося. Те, як Ісус дивовижно забезпечив людей їжею, нагадує нам Божий дар манни для ізраїльтян, коли вони скиталися по пустині. Тут великим уроком є Божа турбота про наше фізичне благополуччя. Наш Бог не безтілесний об’єкт, який вимагає нашого безтілесного поклоніння! Лука каже, що коли Ісус побачив усіх людей, які йшли за Ним, Він одразу ж відчув їхній голод і занепокоєння. Матвій пише, що «[Ісус], як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха» (Мт. 9:36). Лука зауважує, що Ісус «їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення» (Лк. 9:11). Тоді, оскільки вже був вечір, Ісус наказав Своїм учням дати людям щось попоїсти, наче вони були господарями на величезному пікніку. Коли учні відповіли, що не можуть цього зробити, Ісус же благословив кілька рибин і хлібин, що їх вони мали з собою, і вже незабаром всі наїлися досхочу та ще й зібрали дванадцять кошів залишків їжі.
Якщо Церква вірна своєму корінню, вона мусить бути захисником бідних по цілому світу. Всюди бідні люди закликають Церкву повернутися до чітко визначених цілей у християнській відданості Ісусу Христу. Бідняки кидають виклик християнам у бідних і багатих країнах, щоб вони наново відкрили дух Христа, який Він проявив, коли нагодував п’ять тисяч осіб. Ісус каже: «Дайте їсти їм ви», але якщо очільники Церкви перезирнуться між собою і дадуть відповідь: «Ми не можемо цього зробити, у нас недостатньо їжі», то чинитимуть так само, як Ісусові учні. Проте якщо вони врахують наказ Христа і скажуть: «Ось усе, що ми маємо, Господи», тоді Христос благословить це, і воно дивовижно помножиться та його вистачить на всіх – із великою кількістю залишків!
