5:27-32 – Покликання митника Леві
Митників у Палестині найбільше ненавиділи і найбільше боялися. Податкова система за римського правління допускала можливість зловживань. Римська влада зазвичай продавала на торгах відповідальність за збір податків і мита тому покупцеві, який пропонував найбільше. Таким чином, вони змушували місцевих мешканців робити за них їхню брудну роботу. Серед місцевих жителів можна завжди знайти тих, хто продаватиме своїх рідних за певну ціну. Римляни продавали на торгах право п’ять років збирати податки в регіоні тому, хто запропонує найбільшу суму. Якщо митник повертав таку кількість грошей у кінці року, то він міг залишити собі решту, яку йому вдалося витягнути з людей.
Існувало кілька типів податків: податок із капіталу, земельний податок, який складався з десятини врожаю зерна й п’ятої частини вина та олії, і податок на прибуток. На додачу з людей стягували різноманітні збори за використання основних доріг і ринків. Селяни платили мито на свої вози і тварин, що їх тягнули. Існували податки на придбання предметів розкоші, а також імпортне та експортне мито. Якщо хтось вагався, чи платити податки чи ні (а хто ж не обурювався через сплату податків?), митник міг звернутися до місцевих римських вояків і стягнути платіж. Митники мали право зупиняти людей на дорогах і наказувати їм розпаковувати поклажу для обкладення її податком. Від надлишкових стягнень захисту майже не було. Якщо хтось не міг сплатити податок, митник пропонував йому позичити гроші під високу відсоткову ставку і таким чином ще більше ускладнював проблеми людини.
Більшість людей не довіряла єврейським митникам і вважала їх зрадниками та ворогами Бога Ізраїля. Їм часто забороняли давати свідчення у єврейських судах. Таким чином, ми можемо зрозуміти, чому і в Євангеліях митників віднесено до закоренілих грішників (на кшталт повій), вбивць і грабіжників. Напевно, це був шок, коли Ісус покликав одного з таких чоловіків, Леві, бути Його учнем! Чому Він це зробив? Чи побачив Ісус щось у характері Леві? Мабуть, Він знав, що Леві хотів бути кимось більшим, аніж стягувачем грошей. Коли Учитель сказав йому: «Іди за Мною!», Леві огорнула радість. Він не міг повірити, що така прекрасна і праведна людина, як Ісус, покликала його. Відповідь Леві була негайною і рішучою (5:27-28). Він усвідомив, що, якщо Ісус зміг прийняти його, Він не буде відвертатися і від його друзів, від яких відвернулися люди. Отож, він запросив Ісуса до свого дому на бенкет для святкування свого новознайденого покликання. Під час святкування Леві відрекомендував Господу своїх друзів і колег-митників. Це була подія, яка похитнула усталений світ єврейського благочестя до самих основ.
Деякі релігійні лідери, що шукали всякої можливости зібрати докази супроти Ісуса, також були на тому бенкеті, можливо, без запрошення. У країнах Сходу і в більшості частин Африки незапрошені гості стоять по краях – як глядачі або як бідні люди, яким можуть дістатися залишки їжі (гості завжди залишають певну кількість їжі для них). Також на Сході і в Африці спільна трапеза при столі є знаком повного прийняття. Те, що Ісус сидів за одним столом із Леві та його колегами-митниками, означало, що Ісус, Який не цурався цих вигнанців, хотів продемонструвати всім, що Він вважає їх вартими Свого товариства. Фарисеї були шоковані тим, що Ісус, Якого вважали пророком, вітав за столом товариство грішників. Вони буркотіли до учнів Ісуса: «Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п’єте?» (5:30). Випадково почувши їхні слова, Ісус відповів: «Лікаря не потребують здорові, а слабі. Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних» (5:31-32). З цього моменту жереб кинуто. Релігійна влада Галілеї була приголомшена тим, що праведний чоловік, який був одним із них, чинив так. Виявляється, Ісус підривав саму основу їхнього релігійного авторитету, на який, як вони вірили, спиралося спасення народу Божого. Якщо вони не зупинять Його, народ загине у своїх гріхах.
5:33-39 – Чому Твої учні не постять?
Фарисеї, незадоволені відповіддю Ісуса, реагують так: «Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п’ють?» (5:33). Фарисеї мають рацію. Піст і молитва були добре відомими ознаками побожної людини. Вони хочуть знати, чому, якщо Ісус є таким великим пророком, Його учні не постять і не моляться так, як це роблять учні Івана Христителя.
Ісусова відповідь, мабуть, пройшла повз їхні вуха. Він розповідає їм притчу про те, що Його учні є наче гостями на весіллі, що Петро та інші відчувають радість від перебування біля Нього. Ми знаємо, що це правда, з нашого власного досвіду. Людина, яка щойно знайшла Христа, сповнена «радістю в Господі». Ось чому для зріліших християн дуже важливо старатися привести до Церкви новонавернених, де вони можуть поділитися своєю радістю з приводу пізнання Господа. Це нагадує нам про наші колишні дні, коли ми самі прийняли Божу любов як неймовірний дар, що запалив наші серця.
Ісус каже фарисеям: «Чи ви не бачите, чому Мої учні веселяться? Вони біля молодого!» (пор. Лк. 5:34). Це не був час для посту чи половинчастих заходів. Коли приходить месіянська епоха, вона робить це радикально, даючи людині новий дух і нову надію. Все має бути новим, щоб Божа сила і милість могли прокласти новий шлях із трясовини гріха й розпачу. Це час для глибокої розмови з самим собою, яка дасть початок новому життю, відродившись зі справжньої радости в Господньому благословенні. Псалмопівець казав: «Співайте для Господа пісню нову, бо Він чуда вчинив! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його» (Пс. 98:1). Ісая також був сповнений радости, коли промовив: «Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть» (Іс. 42:9), а особливо коли вигукував: «Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!» (Іс. 65:17).
