Розділ 5:1-26 – Покликання учнів, уздоровлення прокаженого

5:1-11 – Ісус кличе Своїх перших учнів

Ця подія відбувається біля озера, до якого рукою подати від стіни будинку, що його вважають Петровим. Сьогодні тут між будинком і узбережжям є ряд евкаліптових дерев, що виступає певним захистом від вітру, проте цей будинок був щонайзручніше розташований для сімейного бізнесу – рибальства. Із розміру будинку та його вигідного розташування в Капернаумі зрозуміло, що сім’я, у власності якої він перебував, не була бідною. Зловлену рибу вони обмінювали на зерно, тканини, овочі, фрукти та інші товари. Можливо, у цьому родинному домі були й домашні птахи.

Галілейське море має три назви: Галілейське море, Тиверіядське море (від назви портового міста на його південному узбережжі) та Генезаретське озеро, що означає «озеро саду багатств» – алюзія на прекрасну рівнину, розташовану на південь від Капернаума. Озеро має розмір приблизно 20 км у довжину та 11 км у ширину і розташоване приблизно на 210 м нижче рівня моря. Навколо нього було скупчено дев’ять важливих міст зі значною кількістю населення.

Лука пояснює, що Ісус взяв човен Петра як імпровізовану катедру проповідника, бо юрма на березі була дуже чисельною. Коли Ісус закінчив, то попросив Петра вийти в озеро для ловитви. Петро був у сум’ятті. Він не спав цілу ніч і нічого не зловив – то як вони могли наловити щось удень? «Попливи на глибінь», – наказав Ісус. Незважаючи на сумніви, Петро зробив те, що було сказано. Результати виявилися вражаючими, і по тому Петро зрозумів, що це той чоловік, за яким він хоче йти слідом решту свого життя, куди б той не вів. Отож, відважного Петра Він привів до смерти на хресті за межами Риму й зробив його ім’я знаним по всьому світу як ім’я найбільшого серед Господніх учнів.

Сьогодні Ісус усе ще закликає людей «ловити» загублених і самотніх. Ми мусимо прислухатися до Господнього заклику, не хвилюватися щодо наших можливостей чи минулого досвіду. Може, дотепер ми зловили дуже мало, але з Христом як нашим провідником і помічником ми дізнаємося, що немає нічого неможливого. Господь, як ніколи раніше, потребує того, щоб ми йшли зі своїми «гачками» й «сітями» в села, містечка й міста, у тюрми й шпиталі, центри соціяльного забезпечення та в бізнес, на урядові посади та в університети – в усі сфери світу, де ще панує темрява.

5:12-16 – Ісус оздоровлює прокаженого

Існують різні види прокази. Один із них має форму серйозного захворювання шкіри, проте є й інший вид, який починається як маленька цятка і роз’їдає плоть, аж поки не погубить страждальника, в якого врешті-решт залишаться самі обрубки на місці рук і ніг, носа й щелеп. Будь-яка частина тіла, в якій розвивається проказа, стає омертвілою та гангренозною. У часи Ісуса люди зверталися до Книги Левит 13 і 14 за вказівками щодо дій у випадку прокази. Ці правила значно розвинули фарисеї у своїх приписах стосовно особистої чистоти, багато з яких кодифіковано в Мішні. Прокажені були відгороджені від суспільства (пор. відомих прокажених, описаних у Чис. 12:9-12 і 2Цар. 5:1-14). Вони мали мешкати поза населеними пунктами та носити на вустах покрив. Такі люди повинні були попереджати про те, що вони наближаються до когось, криками: «(Я) нечистий! Нечистий! Остерігайтеся!» У деяких африканських суспільствах прокажених виганяють одразу ж по виявленні хвороби. Дехто вкорочує собі життя, аби лиш вберегти себе та свою сім’ю від сорому й агонії, що їх принесе хвороба, хоча вона й набувається невинно, як і більшість заразних хвороб. Прокажених у таких громадах не можна ховати вдома чи на цвинтарі. Якщо проказа вразила когось із батьків, ніхто з громади не схоче одружитися з їхніми синами чи доньками, бо це означало б одружитися з нащадком прокаженого. Стигма зазвичай зберігається на кілька поколінь. Звісно, речі поступово змінюються завдяки тому, що багато місій засновують лепрозорії, але навіть сьогодні більшість із цих людей занадто соромляться повернутися до власних родин, а натомість ідуть і оселяються деінде.

Мабуть, цей прокажений почув про Ісуса та вирішив порушити закон в надії вилікуватись. Він із вірою впав ниць перед Господом, благаючи про зцілення. Ісус простягнув руку і доторкнувся до того, кого не можна було торкатись. «Будь чистий!» – сказав Він. І чоловік одразу ж вилікувався. Таким вчинком Ісус показує, що ніхто не позбавлений Божого цілющого милосердя. Проказа – ця огидна, згубна хвороба, що ізолює та занечищує як релігійно, так і фізично, є яскравою притчею про роль гріха в житті людини. Але ця історія так само переконливо свідчить про могутню силу Ісуса спасати й оздоровлювати, прощати та очищувати сам корінь гріха в нашому житті.

5:17-26 – Ісус оздоровлює розслабленого

Ця подія сповнена драматизму. Ісус подорожує від села до села. Цього дня зранку в чиємусь домі зібралися різні люди, охочі послухати, що казатиме Ісус. Серед інших присутніми були деякі книжники, які чули про Ісусові діла. Вони дуже підозріливі; вони чули про Нього раніше, але засліплені перед силою Бога, і тому не бачать її в Ісусові. Раптом на даху над ними зчинилося сум’яття. Якісь чоловіки винесли туди ноші з хворою людиною і тепер знімають черепичну покрівлю, щоб опустити ліжко просто перед Ісусом. Ми можемо уявити собі крики й протести, які вибухнули серед слухачів через таке нахабне втручання. Проте Ісус втішений. «Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!» – каже Він хворому чоловікові. Книжників та фарисеїв шокує почуте, вони вважають це богохульством. «Що ти говориш? – кричать вони Ісусові. – Це богохульство!» Фарисеї переконані, що лише Бог Ізраїля міг прощати гріхи після відповідних жертвоприношень та актів спокути. Можливо, вони навіть думали, що Ісус втручався в покарання, яке Бог справедливо наклав на цього чоловіка.

Відчуваючи, що вони б не розізлилися, якби Він просто оздоровив чоловіка, Ісус запитує їх: «Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?» Звісно ж, ні одне, ні друге не є «легше»; обидві дії вимагають божественної сили, але ці книжники були настільки сліпими, що не могли побачити, що Ісусова сила оздоровлювати походила від того ж Бога, що і Його сила прощати. Натовп пішов додому здивований, а це означає, що люди справді не зрозуміли того, що сталося.

Попередній запис

Розділ 4:31-44 – Оздоровлення в Капернаумі

Одразу ж після неуспіху в Назареті Ісус відправився до сусіднього міста Капернаума, де до Нього поставилися зовсім по-іншому. Ісус «зійшов ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 5:27-39 – Покликання Леві

5:27-32 – Покликання митника Леві Митників у Палестині найбільше ненавиділи і найбільше боялися. Податкова система за римського правління допускала можливість ... Читати далі