Одразу ж після неуспіху в Назареті Ісус відправився до сусіднього міста Капернаума, де до Нього поставилися зовсім по-іншому. Ісус «зійшов униз» до Капернаума, оскільки це місто розташоване «нижче», ніж високі пагорби Назарету, на північному узбережжі Галілейського моря. У стародавні часи повз місто проходила основна дорога зі сходу на захід, тому тут процвітав ринок. Саме в такому Капернаумі й проповідував Ісус знову-таки в п’ятницю ввечері в синагозі, але на відміну від мешканців Назарету, населення Капернаума реагувало на Його владний спосіб висловлюватися з подивом. Один із слухачів був опанований демоном, який також відчув авторитет Ісуса. «Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий…» (4:34).
В оповіді Луки очевидним є те, що духи, перебуваючи в духовній площині, завжди знають, ким є Ісус, тоді як звичайні люди цього не знають. Що то був за демон? Стародавні народи вірили, що духи перебували всюди і завжди намагалися оволодіти людьми та контролювати їх. Єгиптяни вірили, що існувало тридцять шість частин тіла людини, і кожну з них могли контролювати злі духи. Це були духи божевілля, глухоти, сліпоти, епілепсії, гарячки тощо. Також існували духи брехні, обману й нечистоти. Це правда, що багато людей у сучасному світі вже не вважають, що злі духи є причиною людських хвороб; так само вони не вірять, що природні лиха спричинені особливою гріховністю людей, яких це лихо вражає. І все ж добре відомо, що медична наука ще далека від повного пояснення того, як функціонує духовна сфера тіла людини – позитивно чи негативно. Так само очевидним є те, що ми можемо спричинити для себе всілякі екологічні катаклізми через нашу жадібність і ненависть.
В історії, яку ми читаємо, можна зауважити, що спосіб, в який Ісус виганяє демона, не містить магічних заклинань чи замовлянь, звичних для певних видів чаклунства. Ісус підходить до нього фронтально, і демон знає, що перед ним стоїть «святий Божий». Ісус наказує йому вийти. Навмисно викликаючи останню конвульсію в бідній людині, демон втікає. Публіка реагує на силу Ісуса здивуванням і замість того, щоб боятися чи гніватися, як це робили люди в Назареті, переповідає про Його дивовижну силу по всіх усюдах.
Коли це закінчується, Ісус іде до дому Симона. Сучасні археологічні дослідження, проведені францисканцями в Палестині, визначили, який будинок у Капернаумі І ст. впродовж перших християнських століть вважали домом Симона Петра. Він був розташований навпроти синагоги І ст. Поверх цієї ранньої синагоги була збудована велична синагога V ст. Сьогодні її руїни є улюбленим місцем туристів і паломників, які після того оглядають більш ранні руїни дому Петра. Первісно цей дім мав зовнішню стіну, що була зроблена з нетесаного каменю, викладеного на висоту двох метрів, всередині якої була певна кількість маленьких кімнат для приготування їжі, спання, зберігання провіянту та праці. Житлові приміщення, мабуть, були вкриті черепичним дахом, а внутрішній двір і переходи були ненакритими. Вся ця будівля мала приблизно 10 м із кожної сторони, і тут було достатньо місця для родини з 14-16 людей.
Очевидно, після служби в синагозі Петро запросив Ісуса прийти на вечерю, та виявилося, що його теща несподівано злягла з важкою гарячкою і не могла виконувати обов’язки господині. Це могла бути досить бентежна ситуація, але Ісус приступив, щоб вигнати з неї дух гарячки, і вона одразу ж встала й услуговувала своїм гостям. Лука розповідає, що того вечора багато людей прийшли, щоб оздоровитися, і деякі, без сумніву, здолали для цього довгі милі. Лука зображує дивовижну картину, в якій Ісус чуйно йде від людини до людини. Для Ісуса окремі люди ніколи не губляться серед юрби.
Деякі грецькі рукописи Євангелія від Луки завершують цю оповідь, кажучи, що Ісус проповідував по синагогах у «Юдеї» (4:44). Інші стародавні грецькі тексти Євангелія від Луки містять слово «Галілея». Експерти з критики тексту припускають, що якщо оригінальним варіантом є «Юдея», то хтось із кращим знанням географії пізніше скоригував текст і написав «Галілея». Якщо ж оригінальним варіантом є «Галілея», то хтось із метою розширення території, на якій проповідував Ісус, пізніше змінив її на «Юдею». Такі зміни були спрямовані на покращення тексту, але інколи вони ненавмисно його спотворювали. Лука, ймовірно, писав «Галілея».
