Розділ 4:14-30 – Початок Ісусового служіння

У часи Ісуса Галілея перебувала під контролем Риму. Галілея має розмір приблизно п’ятдесят миль у довжину і двадцять миль у ширину; її назва походила від єврейського слова galil «округ» або «регіон». Повна її назва була galil goyim – «Галілея поганська» (пор. Іс. 8:23; Мт. 4:15), оскільки там жило дуже багато неєвреїв-чужинців, особливо в портовому місті Тиверіяда й у цісарському місті Сепфоріс (нещодавно розкопане) у центрі, за півдня ходьби на північ від Назарету.

Назарет був одним із найбільших і найбагатших населених пунктів Галілеї, а батько Ісуса, очевидно, належав до класу вільних людей. Із Назарету відкривається панорамний вид на всю околицю. Перед очима простягається нібито ціла історія Ізраїля. На південному заході розташована рівнина Ездрелон, де Девора та Барак билися з могутнім військом Сісери й перемогли (Суд. 4), де здобував свої перемоги Гедеон, де було вщент розбито царя Саула, а царя Йосію неочікувано вбито в бою (2Цар. 23), де Єгу вбив Єзавель на полі Навота (2Цар. 9:30-37). На заході на узбережжі можна побачити ледь помітну на відстані вкриту снігом вершину гори Кармель, де Ілля провів пам’ятну битву з Вааловими пророками (1Цар. 18). Далі видно лише голубе Середземне море та його острови.

Назарет розташований поблизу трьох основних доріг: головний внутрішній шлях із півночі на південь від Дамаску до Єрусалима через Самарію, прибережний шлях, знаний як «морська дорога», з Єгипту на північ до Лівану, а також гірський східний шлях з іншого боку долини річки Йордан. Велику прибережну дорогу використовували з незапам’ятних часів війська, каравани купців і паломники. Східним шляхом мандрували каравани з Азії, а також римські легіонери, які патрулювали кордони з Персією, та племена бедуїнів. Словом, неправильно вважати, що Ісуса виховували в якомусь невідомому віддаленому селі. Він ріс у місті, яке відіграло важливу роль в історії Ізраїля і яке було розташоване неподалік комунікаційних шляхів стародавнього світу. Будучи молодим чоловіком, Ісус, мабуть, легко долав коротку відстань до нового римського міста Сепфоріс, яке тоді якраз будували за 8 км на північ від Назарету. Там Він, дуже ймовірно, знайомився з греками та сирійцями, римлянами і євреями, і перед Ним відкривалися їхні діялекти та звичаї.

Лука зауважує, що Ісус, повернувшись після спокутування, проповідував у синагогах, коли почав Свою діяльність «у силі Духа» (4:14-15). Для Ісуса синагога мала бути природним місцем, звідки можна звертатися до єврейського народу в спільноті. Чоловік-голова родини зі своїми товаришами, перш ніж іти на роботу, мали вдосвіта збиратися для молитви в місцевій синагозі. Синагога була центром спільноти і місцем зустрічей. Там не приносили жертви; це робили тільки в Храмі в Єрусалимі. Проте кожне єврейське містечко і селище мало щонайменше одну синагогу. Справді, там, де збиралися десять чоловіків, minyan, там була синагога (у будівлі чи без неї), і Бог Ізраїля перебував серед цих людей.

Ісус повернувся до Свого рідного міста, де Його сприйняли дуже непевно. Він уже проповідував в інших місцях, і Його репутація стрімко зростала. Ісус пішов до синагоги в п’ятницю ввечері; за єврейським звичаєм, вона була переповнена людьми. Без сумніву, тут були присутні також члени Ісусової сім’ї, Його родичі та друзі. На знак поваги Його попросили читати Писання. Випав фрагмент із Книги пророка Ісаї. Після читання Він сів, як це зробив би рабин, щоб дати коротке тлумачення прочитаного уривка. Очі всіх були пильно звернені на Нього в очікуванні чогось дивовижного, щоб побачити те, що раптом зробило Його таким популярним.

Уривок із Книги Ісаї змальовує радість ізраїльтян із приводу визволення з вавилонського вигнання, за допомогою образів Дня Господнього в Іс. 61:1-2. Але пророцтво Ісаї про національне відновлення не здійснилося. За кілька століть після повернення з вигнання народ Ізраїля все ще перебував під чужоземним гнітом: спочатку персів, відтак греків, а тепер – римлян. У часи Ісуса ізраїльтяни все ще були завойованим, поневоленим і розбитим народом. Ісус вразив усіх, коли прочитав слова Ісаї й оголосив світанок Дня Господнього: «Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!». Чому Він це сказав? Бо знав, що сам Він є носієм і вісником царства Божого. «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених». Ісус мав на увазі, що ці слова Ісаї точно визначають Його програму спасення.

Деякі з Ісусових слухачів були глибоко вражені, інші казали: «За кого Він Себе має – за Месію?» Цього вони не могли прийняти, особливо без якогось чудесного підтвердження. Як міг Ісус, син Йосипа, теслі, чия мати, брати й сестри перебували тут же, у синагозі, заявляти, що Він – Месія? Умить люди розгнівались і намагались Його вбити. Це підтверджує те, що написано в Євангелії від Івана: «До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його» (Ів. 1:11-12).

Ісусові чуда

НЗ часто використовує ідіому semeia kаі terata «знаки й чудеса» на позначення чудес. Ще одне грецьке слово, яке часто вживається з semeia kаі terata, – dynamis «сила». Воно позначає силу Бога, Ісуса Христа чи Святого Духа. Деколи вжито грецьке слово ergon «діло». Таким чином, ми маємо чотири слова: «знак», «чудо», «сила» і «діло», які перекладені за допомогою єдиного українського слова «чудо». Сьогодні багато людей, особливо в індустріялізованих країнах, вважають Ісусові чуда чимось на кшталт притч, які можуть стати моральними уроками. Вони вірять, що світом правлять незмінні універсальні закони науки. Вони кажуть, що такі закони є наче математичними описами причинно-наслідкових зв’язків, виражених в усіх природних процесах. Оскільки чуда є порушенням цих законів, вони не можуть ставатися.

Бог ніколи не змінюється. Божа благодать не обмежуються епохою і часом. Те, що Бог робив три чи дві тисячі років тому, Він все ще робить сьогодні. Чуда є справжніми і будуть присутні в Церкві й житті християн, допоки Ісус не повернеться. Сьогодні Бог і далі говорить із людьми у візіях та снах. Остаточне слово Бог промовив в Ісусі Христі, тож справжнє об’явлення може лише підтвердити те, що вже об’явлено в Ісусі Христі. «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки – Той Самий!» (Євр. 13:8; пор. 1:1-4).

Ми живемо в загадковому всесвіті, і Бог може багато чого нас навчити про всесвіт. Що більше ми відкриваємо нового, то більшим виявляється наше незнання. Після століть і тисячоліть невпинних досліджень ми ще далекі від повного розуміння нашої власної природи як людських істот. Тому давайте мислити широко й вчитися. Щодо нашого дослідження Євангелія від Луки, ми припустимо реальність Ісусових чуд як знаків початку месіанської епохи.

Попередній запис

Розділ 4:1-13 – Спокушання Ісуса

Спокушання є не лише частиною приготування до служіння; це перша відчайдушна спроба сатани змінити хід місії Ісуса, яка, сатана це ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 4:31-44 – Оздоровлення в Капернаумі

Одразу ж після неуспіху в Назареті Ісус відправився до сусіднього міста Капернаума, де до Нього поставилися зовсім по-іншому. Ісус «зійшов ... Читати далі