3:1-20 – Проповідування Івана Христителя
Іван Христитель був натхненним пророком, який порушив довгу мовчанку століть – ще від днів пророка Малахії. Книга Малахії завершується згадкою про прихід Іллі, який попередить Ізраїль про судний день, а ера НЗ відкривається голосом Івана, який гучно висловлює таке застереження, неначе він є Іллею: «У пустині готуйте дорогу для Господа… і кожна людина побачить Боже спасіння!» (Лк. 3:4-6).
Про надзвичайну значущість цієї події сигналізує Лк. 3:1-2 своїм незвичним «потрійним» календарним датуванням. Спочатку Лука наводить дати за римським календарем. Оскільки весь середземноморський світ рахував роки відповідно до періодів правління римських імператорів, ми дізнаємося, що це було «у п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря». З огляду на те, що Тиверій зійшов на престол після Цезаря Августа в 14 р. по Р. Хр. (згідно з християнським календарем), це підводить нас до 29 р. по Р. Хр. як до року, коли почав проповідувати Іван. Лука згадує також головного регіонального римського чиновника Понтія Пилата, який був намісником Юдеї з 26 по 36 р. по Р. Хр. Далі йдуть регіональні локальні правителі тих місць, в яких переважно відбувалося служіння Ісуса. Лука згадує двох синів Ірода Великого: Ірода Антипу, «тетрарха» Галілеї (тетрарха, від tetra аrchе «правитель над чвертю володінь»), та Пилипа, тетрарха гірських країв Ітуреї та зайорданської Трахонітіди. Нарешті, Лука згадує Анну та Кайяфу, первосвящеників в Єрусалимі, за правлінням яких рахували роки побожні євреї. За допомогою такого трирівневого календарного датування автор, очевидно, хоче дати потрійне запевнення в тому, що кожен знатиме, коли почалися ці величні події.
Іван описує природу свого служіння словами Іс. 40:3-5: «Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!». У цьому описі застосовано східні образи: перед тим як монарх мав здійснити офіційну подорож, наперед посилали слугу, щоб підготувати шлях і розчистити дорогу від натовпів (а також отар та інших перешкод), тому що царській особі не належить об’їздити звичайний простолюд. Попереджуючи своїх слухачів про прийдешній день суду, Іван просить їх покаятись і повернутися до Господа. Називаючи тих, які приходять до нього, «родом зміїним», він насправді проголошує невірним увесь народ. Він каже їм, що вони не можуть оправдовуватися тим, що походять від праотця Авраама. Для Бога їхнє фізичне походження таке ж неважливе, як камені в пустелі. Так само і їхнє хрещення не означає нічого, якщо вони не змінять свого життя. Іван каже тим, які мають дві одежі, віддати одну тому, хто не має, і в усіх інших випадках робити все можливе для бідних. Він також говорить про вояків: вони мають служити справедливо та вдовольнятися своєю платнею. Сьогодні близько половини урядів країн третього світу очолюють військові – переважно через неспроможність політиків це робити. Країни, що перебувають під їхнім правлінням, живуть бідно, тому вони є сприятливим ґрунтом для мультимільйонерів, які стають генералами у віці тридцяти років. А тим часом бідняки риються в смітниках, щоб вижити.
Лука завершує зловісною нотою, згадуючи, що Ірод Антипа замкнув Івана у в’язниці. Йосип Флавій додає інші деталі, зауважуючи, що Ірод відібрав Іродіяду у свого зведеного брата Пилипа (якого убив), за що Іван докоряв Іродові Антипі. У свою чергу, Ірод ув’язнив Івана у фортеці-тюрмі Махерон біля Мертвого моря. Врешті-решт, Іванові відрубали голову (пор. Йосип Флавій, Ant. 17. 5. 2). Сьогодні в Нігерії та в інших місцях є чимало безстрашних проповідників, що, як і Іван, перебувають у в’язницях або вбиті тиранами-правителями цих країн. Якою має бути реакція Церкви в таких ситуаціях?
3:21-22 – Хрищення Ісуса
Лука виразно наголошує, що Ісуса хрестить не Іван, а Святий Дух. Оповідь Матвія з діялогом між Іваном та Ісусом про те, хто кого повинен хрестити, могла дещо спантеличити адресатів Луки. В усякому разі Лука зосереджується на тому, що вважає справжньою суттю цієї події – на хрищенні, що його звершує Святий Дух, після чого чути голос із неба: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (пор. Пс. 2:7). Справді, саме з цього дня Ісус почав діяти як Син Божий, але не так, як це робив би земний цар. Ісус намагався підпорядкувати землю Богові як стражденний Отрок Божий (пор. Іс. 42:1-4; 53:1-12). З часу Свого хрищення Ісус був призначений померти на хресті. Він прийняв роль стражденного Отрока Божого, який понизив Себе, ставши смиренним аж до смерти, навіть до смерти на хресті (Фил. 2:8).
Святий Дух зійшов на Ісуса в особливий спосіб. У цій події ніби в напівмороку нам являється Божа таємниця, і ми опиняємося ближче до Пресвятої Тройці. Тут об’явилося діяння всього Божества. Отець промовляє, а Святий Дух сходить із небес. Любий Син є реципієнтом і голосу Отця, і Святого Духа. З цього часу стосунки між ними залежать від згаданого об’явлення та декларації з небес. Ісус охрестився і зміцнився Святим Духом, тож тепер Він готовий розпочати Свою місію, взяти на Себе гріхи багатьох і показати відкриті двері до любови та прощення Отця.
3:23-38 – Предки Ісуса
Генеалогія є дуже важливою в багатьох культурах. Список предків складають для того, щоб знати кровних родичів, і такий список може охоплювати кілька століть. Він допомагає відрізнити справжніх нащадків великого предка від нащадків-рабів чи не членів родини, які в ході історії також стали частиною роду певної людини. Переказуючи список предків, старші люди оповідають про героїчні здобутки багатьох із них, а також про поразки інших, включаючи розповіді про їхню зовнішність, рід занять, обставини смерти. Родоводи також допомагають людині дізнатися, хто має право бути вождем чи царем. Незалежно від того, наскільки могутньою чи багатою є людина, вона не може набути те, що не належить їй по крові.
Євангелія від Луки та Матвія наводять генеалогію Ісуса з огляду на її важливість, проте не дивно, що кожен робить це по-різному. Матвій наголошує на царському походженні Ісуса, а Лука підкреслює універсальне синівство Ісуса, сягаючи аж до Адама, «сина Божого». У такий спосіб Лука разом із Павлом каже, що ми маємо нового Адама, який втілює в Собі нове людство (пор. Рим. 5:15-18).
