Людина нехай не розлучує.
Дід про хліб, а баба про фіалки. Ця приказка добре описує стосунки між Господом Богом і людьми. Господь Бог наказує одне, а людина робить інше, часто – навпаки. Так само буває і в подружжі.
Євангеліє нагадує, що нерозривність подружжя є Божою волею. «Тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Мт. 19:6). Ці слова лунають під час обряду шлюбу. Але що з того, якщо так багато подружжів розпадається. Що з того, якщо існує мовчазна згода одружуватися вдруге, втретє, вчетверте, якщо ухвалення цього важливого життєвого рішення дедалі більше нагадує гру в лотерею: «А що тут такого, хіба це мені зашкодить, закреслю що-небудь і, може, виграю; а якщо ні, то закреслю ще раз – так само що-небудь».
Життя – це не гра й не азарт А подружжя – це не побачення під час перших у житті канікул у таборі. У житті діють певні правила, мудрі правила, і варто їх дотримуватися.
