16:21-28 – Значення ідентичности Сина Божого
Відтепер, оскільки Його мета і призначення уже розкриті, Ісус може розповісти й про болісну частину місії Отрока: Його неминучі страждання, смерть та воскресення. Передбачення страстей підкреслює неминучість смерти й воскресення. Ізраїль постраждав і загинув як народ у вигнанні, але так ніколи й не пережив воскресення, про яке пише Іс. 53:10-11 (пор. Єз. 37:1-14), і не виконав призначення Отрока Ізраїля в спасенні народів.
«Старші, і первосвященики і книжники» в Єрусалимі були членами синедріону, дорадчої ради, наділеної великими повноваженнями, що мала вплив на суспільну думку та дії мешканців Єрусалима. Ісус мусить постраждати і «воскреснути третього дня», як і Йона був звільнений із «нутра риби» (Йона 1:17; 2:2; пор. Мт. 12:40). І так само Ізраїль мав воскреснути на третій день, щоб бути дітьми живого Бога (Ос. 1:10; 6:2-3). Не розуміючи, Петро починає картати Ісуса. Він усвідомлює, що попереду перемога, але не може збагнути, що передувати їй мають страждання й смерть. Відповідь Ісуса різка й категорична: «Відступися від Мене, сатано!» Ці слова стали нагадуванням про те, що Петро не зважав на Божий план і тепер грав роль спокусника. А отже, він створював перешкоду на шляху Ісуса, замість того щоб бути слухняним учнем і слідувати за вчителем. Петро, виступаючи від імени учнів, висловлює спротив щодо бачення Сина Людського, а отже, він передбачає свою власну поразку після того, як Ісуса буде схоплено. Нам видається, що євангелист навмисне створив таку контрастну ситуацію навколо Петра, виставляючи повну поразку апостола так, щоб читач тримав це в полі зору, аби зрозуміти необхідність страждань і смерти Ісуса.
Бути послідовником Ісуса означає цілком підпорядкувати себе Господу й бути готовим слідувати за Ісусом у кожному аспекті ролі Отрока, навіть у несенні хреста. Учення, викладене в цій частині, перегукується зі словами про мучеництво в 10:38-39. Не може бути оновлення без вмирання старого способу мислення. Вірні послідовники живуть в очікуванні неминучого суду, коли ті, хто згубив життя заради Ісуса, отримають нове благословенне успішне життя з Отцем Небесним у царстві (в. 27). Ісус як Син Людський посяде на престолі слави, щоб принести суд в ім’я Господа (пор. Дан. 7:13,14,27; 1Енох 45, 3; 55, 4). Автор передбачає, що дехто з учнів, які стояли поряд, побачать Його прихід у царстві (пор. Дан. 7:13-14) протягом свого життя; вони будуть свідками Ісусового відновлення у воскресенні та тріюмфального повернення Сина Людського, коли той проголошуватиме Свою інтронізаційну промову в 28:18-20. Суд, який незабаром спіткає Єрусалим, є початком суду, що його принесе Син Людський (пор. 24:1-8).
17:1-13 – Переображення Ісуса
Преображення містить багато алюзій зі СЗ, щоб змалювати Ісуса як Отрока/Сина Людського, який відкривається тут як Син Божий, що прийшов на зміну Мойсею та Іллі. Указаний точний час цієї події – «через шість день», пов’язує цю ситуацію з об’явленням Ісуса як Отрока/Сина Людського в попередній главі та є алюзією до постаті Мойсея, що перебував на горі Сінай протягом шести днів перед тим, як Господь із хмари покликав його (Вих. 24:16). Отже, Матвій готує читача до Божого об’явлення Ісуса як улюбленого Божого Сина (17:5). Те, що «обличчя Його, як те сонце, засяло» і так само засяяла Його одежа, показує, що Ісус перебуває в присутності Бога і відображає Його сяйво, як було обіцяно в Іс. 60:1-3,19-20. Так само й Мойсей відображав сяйво Господа на горі Сінай (Вих. 34:29-35). Обидва, Мойсей та Ілля, перебували в присутності Бога на горі Сінай; вони були глашатаями, що звіщали Боже об’явлення, і їх вважали видатними релігійними вождями Ізраїля (пор. Мал. 3:22-24). Мало того, обидва вони були прийняті до неба. Петро піднесено говорить про спорудження трьох наметів, що слугували тимчасовим прихистком на свято Кучок і символізували святкування й радість перед Богом (Втор. 16:13-15). У часи після вигнання свято Кучок стало асоціюватися з надією на відновлення царства (пор. Іс. 62:8-12; Зах. 14:16-21). Петро хоче побудувати три намети однаково на честь Ісуса, Мойсея та Іллі. Ще до того, як Петро закінчує говорити, промовляє Божий голос із хмари, щоб коригувати Петрову пропозицію, дослівно повторивши Боже проголошення, яке прозвучало під час хрищення Ісуса (див. 3:17), додаючи до цих слів фразу «Його слухайтеся!». Ці слова, взяті з Втор. 18:15, вказують на Ісуса як на пророка, що прийшов на зміну Мойсею. У минулому таким пророком вважали Іллю; відтепер Ісус стає на місце них обох як Отрок Господній par excellence. Ясна хмара символізує сяючу присутність Господа (пор. Вих. 13:22; 24:15-17), тому що Господь приходить, являючи світло й сяйво царства (Іс. 4:5-6). Коли вони сходять з гори, Ісус наказує Своїм учням нікому не розповідати про це видіння, «аж поки Син Людський із мертвих воскресне». Лише після воскресення люди будуть спроможні збагнути важливість того видіння у всій повноті, «аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм» (16:28). Книжники стверджували, що Ілля прийде, щоб відновити союз, і буде провісником судного дня (Мал. 13:23-24; Сир. 48:10). Ісус визнає, що книжники цілком резонно очікували на прихід Іллі, але вони не впізнали його, коли він прийшов в особі Івана Христителя. Ісусові не доводилося очікувати від них чогось кращого, адже їхній спротив з очевидністю продемонстрував, що Син Людський постраждає від їхніх рук.
