Сатана є (Мт. 15:21-28)

Демон тяжко дочку мою мучить!

Можливо, деякі хвороби, що їх люди приписували дії злого духа, мали природне походження й розвиток. Однак те, що так могло бути в окремих випадках, не дає нам права твердити, що так було завжди. Ми хотіли б усунути з нашого світу сатану й диявола, бо говорити й слухати про нього – це так негоже. Але що ж, коли він є!

Сатана існує і може впливати на людину. Які маю докази? Життєвий досвід. У первісній формі грецького слова «диявол» чути розривання, розділення, розкидання. Хіба ж ми не є свідками цього? Так є сьогодні, так було завжди. Поділи між людьми, незгоди, розколи, розлучення. Це все – диявольська дія, навіювання, натхнення або результат того, що ми його – диявола – наслідуємо.

Не можна, проте, піддаватися песимізмові. Сатана не є якимось антибогом – рівним у славі й силі правдивому Богові. Сатана – це збунтоване створіння, приречене на поразку. Та поки що – боротьба триває, тож будьмо пильними.

Попередній запис

Не озвався ані словом (Мт. 15:21-28)

А Він їй не казав ані слова. Насправді атеїстів, мабуть, не існує. Особливо коли приходить якесь нещастя, коли смерть зазирає ... Читати далі

Наступний запис

Слова і вчинки (Мт. 15:29-37)

І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх ... Читати далі