7:1-6 – Про суд
Звертаючись до тих, хто хотів би судити інших, відмовляючи їм у Царстві Небесному, Ісус пояснює, що їх судитимуть тим самим судом (Єз. 7:27). Якою мірою вони будуть міряти, такою мірою буде відміряно і їм (пор. Лев. 19:35-36). Причетні до Царства Небесного повинні віддати право судити Верховному Судді. Подібно до свого Учителя, вони також зможуть зцілювати й відновлювати. У цьому фрагменті знову підкреслюється добре ставлення один до одного, про яке ми дізнаємося з Господньої молитви, й те, що ми будемо судимі на основі нашого ставлення до інших. Ця проповідь не має на меті давати вказівки, але окреслює перспективу, щоб застерегти нас від неправильних учинків.
Указана думка далі проілюстрована за допомогою гіперболи, пов’язаної з працею теслі (вв. 3-5), – картини, на якій ми бачимо людину, що має колоду у своєму власному оці і намагається витягти скалку з ока ближнього! Око, як це сказано в 6:22-23, символізує ставлення й розуміння. Цей вислів демонструє невдалу спробу лицеміра піддати осуду іншого та його неспроможність побачити власні недоліки. Братерська порада, спрямована на те, щоб виправити неправильні вчинки, тут не засуджується, але засуджується ставлення, з яким така порада дається (пор. 18:15-35). Мотивація полягає в тому, що потрібно завжди любити ближнього як самого себе.
Якщо послідовник Христа зіштовхується з ситуацією, коли людина не приймає Добру Новину, а лише думає про те, як пройти суд; Ісус у такому випадку радить: не вступайте в суперечку з такими людьми, тому що їм бракує розуміння і вони використають ваші аргументи проти вас, щоб засудити вас. Ісус використовує риторику тих, хто намагається судити, і повертає їхні аргументи проти них самих. «Священна частка» (те, що є святим) – це частка жертвоприношення, присвяченого Богу, яку отримували священики та їхні сім’ї. Жоден чужинець чи стороння людина не допускалися до того, щоб їсти цю частку, яка вважалася святою (Вих. 29:33; 22:10-16). Собак вважали нечистими тваринами, тому що вони поїдали м’ясо як чистих, так і нечистих тварин (Вих. 22:31), а також плоть мертвих людей (напр., 1Цар. 14:11). Отже, «собаки» – це було слово, яке ізраїльтяни часто використовували на позначення язичників, ворогів, людей, що були несповна розуму, та чоловіків, які надавали сексуальні послуги (Пс. 22:16-20; Пр. 26:11; Втор. 23:18). Свині також вважалися нечистими, за юдейськими законами (Лев. 11:7; пор. m. В. Каmmа 7, 7), тому і слово «свиня» використовували в зневажливому значенні. Ісус змінює значення цього виразу, стверджуючи, що Царство Небесне і життя в ньому святе. Він порівнює його з дорогоцінною перлиною (13:45-46), зазначивши, що нікого не можна силоміць змусити ввійти в царство, якщо вони чинять опір, бо царство дається лише через благодать (пор. 10:11-14; 12:14-16).
7:7-12 – Царство є для тих, хто просить
Ці вірші про тих, хто може ввійти в Царство Небесне, і про Божу справедливість (6:33). Усупереч вимогам щодо входження в царство, які встановили фарисеї, Ісус стверджує, що царство відкрите для кожного, хто просить. Ось де запрошення: «Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!» (Іс. 55:6). Звинувачення тих, що відвернулися від Бога, полягає в тому, що вони не попросили й не шукали його, навіть коли Бог звертався до них: «Оце Я!» (Іс. 65:1; пор. Єр. 29:10-14). Якщо земні батьки можуть задовольнити потреби своїх дітей, наскільки більше може дати ваш Отець Небесний (вв. 9-10). Прохання про «хліб» чи «рибу» – це прохання про задоволення основної потреби в їжі. Порівняння з «каменем» чи «гадюкою» присутнє тут тому, що ці предмети подібні за формою: круглий камінь схожий на круглий хліб, а змія подібна на рибу вугра; або ж ця асоціяція могла виникнути внаслідок подібного звучання слів арамейською мовою «хліб»/«камінь» та «риба»/«змія». Суть полягає в тому, що навіть якщо земні батьки не бачать чи не чують, вони все одно дають те, що вважають добром для їхньої дитини. Вираз «бувши злі» у в. 11 потрібно розуміти в тому сенсі, що «ми, будучи людьми, маємо недоліки», на противагу твердженню, що «добрим є один тільки Бог» (див. 19:17). Отець Небесний завжди готовий дати блаженства Свого царства тим, які шукають Бога. Вірш 12 підсумовує Ісусові слова про життя один з одним у стосунках, що притаманні Божому народові. «Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви». Подібні твердження ми знаходимо в заперечній формі в Тов. 4:15 та в Гіллела Старшого. Надавши їм форми ствердження, Ісус перетворює цей мудрий вираз на акт любови замість акту самозахисту. У цьому контексті він стає тотожним заповіді про любов, від якої залежать «увесь Закон і Пророки» (22:34-40). Ось що потрібно знати про царство (пор. Іс. 58:6-11).
