Ісус звертається до народу словами, подібними до тих, якими до них звертається Іван Христитель, і це вказує на їхню спільність (пор. 3:2 з 4:17; 3:8,10 з 7:17-20; 3:12 з 13:30,41; пор. також Ів. 3:22-4:3). Саме в Галілеї Він розпочне Своє служіння. Матвій згадує про те, що Ісус оселяється в Капернаумі – жвавому містечку, розташованому на північно-західному узбережжі Галілейського моря (пор. 9:1; 17:24-25) на одному з торговельних шляхів між Дамаском і Середземним морем. Матвій підкреслює, що Ісус «прийшов й оселився в Капернаумі приморськім», наводячи цитату (вв. 13-16) з Іс. 9:1-2 і згадуючи лише географічні назви місць, які ведуть до «поганської Галілеї». В оригінальному контексті в Книзі пророка Ісаї в тому фрагменті йдеться про регіони, що були свідками першого виселення ізраїльтян асирійцями, які пізніше заселили ту територію людьми інших національностей (2Цар. 15:29; 17:24-27). Ісая писав про тих, кого виселяли, та про їхні надії на майбутнього месіянського вождя, що принесе мир і обітниці для них (9:5-7). Матвій трохи видозмінює цей контекст, говорячи про людей, «що сидять у темноті» (див. Іс. 42:7); він адаптує текст Ісаї до місії Ісуса, яка визначена в 3:17, щоб представити Ізраїль (Іс. 42:1), даний як люд союзу, «світло народам» (42:6). Отже, чи можна було знайти краще місце, де Ісус почав би Своє служіння, ніж те, де найперше Господь пообіцяв світло, і воно стало відомим під назвою «поганська Галілея». Ось такою мала б бути рішуча відповідь на ті заперечення, що Месія не міг походити з Галілеї.
Оселившись у Капернаумі, Ісус розпочинає Своє служіння, проголошуючи (в. 17) те саме послання, що і Іван Христитель (3:2). Але на відміну від Івана, в контексті «поганської Галілеї» Добра Новина, яку проповідував Ісус, із самого початку набуває вселенських масштабів. На противагу тому, що проповідував Іван Христитель, Ісусове запрошення до покаяння не супроводжується попередженням про «наступаючий гнів».
Іван Христитель «заарештований» (буквально «схоплений») і ув’язнений Іродом Антипою, що призводить до його страти. Упродовж усього НЗ дієслово «доправити» або «вручити» (раradidomi) вживається, щоб показати долю Ісуса – Його зраду, арешт та мученицьку смерть. Ми не можемо пояснювати повернення Ісуса до Галілеї Його бажанням уникнути долі, подібної до долі Івана Христителя, оскільки Ісус перебував у Назареті та Капернаумі, містах, що також перебували під владою Ірода Антипи.
Саме тут Ісус розпочинає набирати Своїх перших учнів (в. 18), троє з яких увійдуть до Його найближчого оточення (17:1; 26:37). Імена двох братів свідчать про змішану культуру Галілеї. Симон – це грецька форма від єврейського «Симеон», а його брат носить грецьке ім’я Андрій. Обидва брати походили з Віфсаїди (Ів. 1:44), що розташована лише за кілька миль від Капернаума. Андрій був спочатку учнем Івана Христителя (Ів. 1:35-40). На відміну від практики, поширеної серед рабинів, Ісус обирає Своїх учнів, а не учні обирають Його. Вони стежать за Ним не лише для того, щоб послухати й навчитися, але й щоб узяти активну участь – бути ловцями людей (пор. Єр. 16:15-16). Подібно до того, як вони ловили рибу у свої сіті, вони покликані збирати людей до царства Божого (Іс. 49:5-6). Вони негайно відгукнулися на заклик Ісуса, і це вказує на те, що вони вже до того були знайомі з Його місією та вченням. Якова та Івана (вв. 21,22) іноді називаються «синами Зеведеєвими». Це може означати, що їхній батько також підтримував місію Ісуса, і, мабуть, уся його сім’я була задіяна в цій справі (20:20; 27:56). Дуже короткий схематичний сюжет про покликання перших учнів указує на їхнє безумовне бажання йти за Ісусом. Їхня відповідь показана в тексті як приклад християнського учнівства.
Вірш 23 – це інклюзія (inclusio), що повторюється в 9:35 і свідчить про те, що увесь текст між цими узагальнюючими тезами є їхнім розгорнутим поясненням. Ісус розгортає Свою місію по всій Галілеї, здійснивши декілька подорожей у прилеглі території. Він звертається до тих, хто сповідує юдаїзм, адже Він проповідує в «їхніх синагогах» і уздоровлює «народ» Ізраїля, для того щоб вони стали людом союзу і світлом для народів. Матвій досить часто використовує термін «їхні синагоги» (9:35; 10:7; 12:9; 13:54; 23:34), бо визнає їх як місця, де збирається люд Ізраїля, щоб служити Господу та слухати Боже слово. Ця узагальнююча теза описує місію Ісуса як навчання, проголошення та зцілення людей. В Євангелії від Матвія навчання – це основна діяльність Ісуса, подібна на ту, яку безпосередньо здійснював Мойсей. Ісус навчав «як можновладний, а не як ті книжники їхні» (7:29). Лише після воскресення Ісус передає такі повноваження Своїм учням (28:19-20). Функцію навчання інших зазвичай виконували книжники, завдяки їхній обізнаності з Писаннями. Для Ісуса мета Його місії як учителя полягала в тому, щоб закликати народ виконати своє призначення слуги Ізраїля як свідка Божої слави (Іс. 43:10-12; 42:6,21; 44:8; 55:4) і навчити берегти вчення Бога у своїх серцях (Іс. 51,7; Єр. 31:31-34).
Функція проголошення має за мету поширювати царство Боже (3:1; 4:17,23; 9:35; 10:7,27; 11:1; 24:14; 26:13). Термін euangelion для Матвія також означає «Добру Новину» про царство (4:23; 9:35; 24:14; 26:13). Обидва ці терміни походять із виразу, який використав пророк Ісая, коли проголошував звільнення з вигнання та відновлення Божого царювання над Своїм народом (Іс. 40:9; 41:27; 52:7). Коли Ісая говорить про відновлення, він не згадує про земного царя чи месію; один Господь буде керувати й пасти Свій народ. Засмучені отримають Добру Новину: «Царює твій Бог!»
Третій вираз – зцілення має більш загальне інклюзивне значення, а саме – «особиста присутність» «піклування». «Зцілення» також дуже близько пов’язане з проголошенням Доброї Новини і є насправді частиною цього проголошення. Цей вираз має витоки з обітниці пророка Єремії, коли він говорить про повернення та відновлення як зцілення (30:12-17). Зазначена тема набула поширення в пророчій літературі, наприклад, у Книзі пророка Ісаї, де міститься обітниця: «того дня» глухі почують, очі сліпих прозріють, пригноблені та бідні в Господі веселитимуться (пор. Іс. 29:18-21; 35:5-7; 61:1-3). Отже, Добра Новина царства Божого приносить відновлення та зцілення (Іс. 57:18-19), що є невід’ємною частиною проголошення. «Різні хвороби та муки» – це опис страждань Ізраїля в Іс. 53:3-4. Ісус приносить зцілення та відновлення стражденному народу Ізраїля, так щоб вони могли виконати Богом дане призначення. (Мт. 8:17). Духовне й фізичне зцілення не відбуваються окремо одне від одного. Багато людей (в. 25) сходяться з усіх-усюд, і вони вже готові почути Добру новину про царство.
