Вдача Бога (Мт. 12:14-21)

Не погасить.

Людину можна пізнати за її діями. Бога теж. Чимало про вдачу Бога каже нам такий уривок: «…очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить» (Мт. 12:20).

Бог турботливий і дбайливий, захищає та підтримує, з розумінням ставиться до нашої слабкости – не добиває, а оздоровлює.

Якщо людина тверезо погляне на свій духовний і фізичний стан, то легко знайде в собі надламану очеретину й тліючий ґніт. І тоді в неї зроджується вдячність за те, що турботливий та дбайливий Бог поруч із нею.

Попередній запис

Єдина жертва (Мт. 12:1-8)

Милости хочу, а не жертви. Чи можемо дати Богові щось, що не є Його власністю? Хіба ж усе не належить ... Читати далі

Наступний запис

Для чого потрібні вуха (Мт. 13:1-9)

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає. Для чого людині потрібні вуха? Це залежить від часу. У нинішній час вуха ... Читати далі