Остаточний чи більш відомий загалу як Страшний суд. Чим же він страшний? Передусім, що остаточний, а крім того на ньому ми дізнаємося правду про себе, і відповідно цієї правди будемо судимі. Втім, не треба вважати, що особисто не знаємо хто ми є. Звісно, що знаємо, принаймні здогадуємося про це, але в той момент побачимо себе без жодних прикрас, без жодних пом’якшувальних обставин, тобто такими, якими насправді є.
Критерії Судді, за якими Він нас на тому суді буде оцінювати, уже відкриті самим Суддею, так що не вдасться знайти для себе виправдання у вигляді факту незнання. Хоча багато хто, якщо не більшість, вдаватимете, що цих критеріїв не знає: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці і не послужили Тобі?» (Мт. 25:44). Але Судді не буде вже до того жодного діла.
Комусь таке ставлення може здатися занадто суворим, хоча насправді Суддя буде діяти виключно закону відплати, за яким влаштований створений Ним світ – людина пожинає в житті те, що посіяла сама: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8).
Цей закон відплати теж всім, так чи інакше, добре відомий, принаймні, у його «негативній» частині. Тобто зло, яке ми коїмо, з часом повертається до нас у вигляді якихось негараздів породжених злом інших або ж нашим власним. Стосовно ж «позитивної» частини цього закону в багатьох людей немає такої обізнаності: чи то вони не настільки спостережливі, чи то творять так мало дійсно добрих справ, що про якусь відплату годі говорити.
Отже, всі ознайомлені: і з фактом неминучого суду, і з критеріями, за якими будуть судимі, і про невідворотність покарання теж здогадуються. От лише мало звертають на це увагу, продовжуючи жити так, що ніби ніякого суду і відповідної відплати не існує. Живуть, тішачи себе надією, чи то Суд буде скасований, чи Суддя змінить Свої критерії, чи то станеться ще якійсь форс-мажор, чи про їх існування просто забудуть, а можливо… певно цієї гіпотези притримується значна частина населення, що це лише просто байки і після нашої фізичної смерті нічого не буде. Ми просто розчинимося в небутті.
Гарна гіпотеза, от лише не відповідає дійсності, а що дійсно буде, так це те, що суд неодмінно відбудеться, і вирок Судді буде приведений у дію, але виключно від нас, від нашого ставлення до ближніх, залежатимете, чи буде цей вирок виправдання, чи викриття. І нехай допоможе нам Господь прожити своє життя так, щоб на Остаточному суді почути з Його вуст наступні слова: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Остаточний вирок
Ваш коментар: