Тяжкі запитання

Спільною майже для всіх єврейських релігійних груп того часу була глибока повага до Тори. Незважаючи на відмінності в деталях інтерпретації та в ставленні до прихильників грецької філософії, Тору шанували як унікальний дар Божий Ізраїлеві. Єврейську ідентичність було пов’язано з Мойсеєвим Законом, і незалежно від того, що діялось у світі держав, які то постають, то гинуть, незмінною залишалась одна істина, а саме істина про зв’язок Ізраїля з єдиним істинним Богом на ґрунті послуху Торі. Тому, незважаючи на те, на які права покликалися чужоземні володарі, котрі вважали єврейський народ своїм васалом, не могли вони видати наказу про анулювання єврейського права коритися Божому Закону.

Коштовним каменем у короні Тори стала заповідь поклонятися єдиному Богові – YHWH. На ґрунті цієї заповіди розвинувся храмовий культ, а також переконання, що безпека Ізраїля залежить від невидимої присутности Бога в цьому святилищі. Тепер вівтар, на якому приносили Богові належні Йому жертви, приймав відразливу жертву святотатства, а в місці, відведеному для святого Бога, пишався язичницький ідол. Місце хранителя істинного поклоніння, первосвященика-садукея, посів чоловік, котрому бракувало і священицького походження, і моральної мужности, щоби повстати проти пограбування Храму.

Традиції, що підкреслювали вселенський Божий уряд миру та справедливости, також було порушено. З Єрусалима/Сіону, згідно з тими давніми традиціями, Бог скерує до народів слово Своєї науки, завдяки чому «не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни» (Іс. 2:2-4). Народ на чолі зі своїм пастирем Давидом втішатиметься «союзом миру» разом зі звіриною свого краю та зі сусідніми народами (Єз. 34:23-31; пор. Єр. 33:14-26 та Іс. 65:17-25). Та туга за світанком щасливих часів, коли Ізраїль житиме безпечно під справедливою орудою свого царя, тепер конфронтувала з особою священика-віровідступника та з безжальністю язичницьких правителів. Відтак увагу привертав мотив, пов’язаний і з царською традицією, і з пізнішою пророцькою есхатологією, а саме: перш ніж настане благословенна епоха, праведники зазнають жахливих переслідувань і від чужих народів, і від ізраїльських віровідступників (пор., напр., Пс. 2; Єз. 38-39; Зах. 12). Цей мотив було злучено з темою, пов’язуваною насамперед із Єремією, а саме, що Бог віддав Ізраїль на сімдесят років під владу чужоземного звитяжця, караючи в такий спосіб Свій люд за вчинений гріх (Єр. 25:11-12; 29:10). Обидва ці мотиви витворили атмосферу, в якій усі, хто зазнавав страждань під владою Антіоха, нетерпляче ставили низку питань. Чи час покарання вже сягнув свого піку? Чи близько вже Боже визволення? Якщо так, то чи втрутиться Бог безпосередньо? А може, діятиме через посередника? Чи той, хто принесе Боже визволення, походитиме з дому Давидового? Чи покличуть вірних приєднатися до боротьби?

Повстання, яке підняли Макавеї (Маттатія та його сини; пор. 1Мак. 2), давало на ці питання відповідь, яка консолідувала різні інтерпретаційні течії в єдину опозиційну силу. Згідно з вельми поширеним висновком, Бог висунув захисників віри, й усіх, хто боявся Бога та визнавав Тору, було закликано долучитися до священної війни. Історію повстання Макавеїв і його приголомшливих успіхів, які дозволили очистити Храм у 164 р. перед Р. Хр. та відновити умови для уможливлення пошанівку Тори і її настанов, можна відтворити на основі свідоцтв із другої частини Книги Даниїла, частини 1 Еноха (HenEt) і Завіту Мойсея, а особливо – свідоцтв із 1 і 2 Мак., тобто з викладу авторів, котрі мали протилежні позиції, – тож це породжує виняткові труднощі для кожного, хто намагається подати історичний опис того повстання. Ми обмежимося лише відомостями, важливими для проблематики апокаліптики та месіянства.

Попередній запис

Антіохові гоніння

Отже, трагічний конфлікт, який розколов єврейську громаду в II ст. перед Р. Хр., глибоко коренився в самій тій громаді, та ... Читати далі

Наступний запис

Відповідь Макавеїв

Глави 7-12 Книги Даниїла віддзеркалюють кризовий трирічний період від осквернення Храму до його повторного освячення. Вони показують, як інтерпретували переслідування ... Читати далі